Збережене мистецтво. Володимир Бенфіалов

485
Виставка з фондової збірки, що нині запропонована музеєм своїм віртуальним відвідувачам у рамках проєкту “Збережене мистецтво”, присвячена 70-річчю від дня народження Володимира Степановича Бенфіалова.
Володимир Бенфіалов – яскравий представник пострадянського мистецтва кінця XX –  та нового мистецтва початку  XXI століття. Народився у Полтаві першого лютого 1952 року. Отримав класичну освіту – 1979 року закінчив  Харківський державний художній інститут. Виставкову діяльність розпочав у 1980 році. Учасник всеукраїнськких, обласних, зарубіжних та міжнародних виставок. Його картини експонувалися в Болгарії, Польщі, Німеччині, Австрії, Росії. Роботи Володимира Степановича придбали Міністерство культури і Спілка художників України, а ще численні вітчизняні й зарубіжні колекціонери. Володимир Бенфіалов тривалий час викладав мистецтво живопису та графіки вихованцям Полтавської художньої школи. Чимало його учнів продовжили навчання у закладах вищої освіти  і  присвятили своє життя образотворчому мистецтву.
Філософ, романтик, символіст. Твори Бенфіалова – це проявлені у живописі власні філософські роздуми. Композиції насичені символами, які зрозумілі, не тільки дотичним до мистецтва глядачам, вони зрозумілі кожному, хто має  звичку замислюватися над  змістом буття, ставити перед собою запитання на кшталт: чи є продовження  тому, що бачиш очима тут, десь там – в іншому вимірі. Авторська кольорова гамма – хакі, коричневий, помаранчевий –  додає роботам таємничості, загадковості.
Дві живописні роботи В. Бенфіалова з циклу «Місто Вавилон», які належать Полтавському художньому музею (галереї мистецтв) імені М. Ярошенка були подаровані автором у 2007 році. Це – «Індик» (Полотно, олія. 76х61. 1994. Ж-1118) та «Чекання» (Полотно, олія. 92х62. 1995. Ж-1119).
Циклом робіт «Місто Вавілон» Володимир Бенфіалов передає нам зміст власних роздумів на біблійну тематику. Вавілонська історія є символом поразки людської пихи. У творі «Індик» художник відтворює нам символ гордині – великого індика, що височить над старим містом. Багряне небо ніби палає від гріха людського. Так символічно, образною мовою твору Бенфіалов розкриває нам причину падіння Вавилону.
Інший твір «Чекання» має більш позитивне прочитання. Центром композиції є гігантське Яйце, яке символізує ідею походження світу, ідею появи нового і, головне, надію на краще. Можливість піти іншим шляхом та уникнути кари Господньої – це свого роду натяк і запитання художника – чи можливо це, взагалі?   Недомовленність залишається, але колір неба дарує надію.
Цікаво, що у цих двох роботах немає зображення людей. Але автор оперує у композиції будинками різних форм та розмірів, у яких живуть, радіють і страждають, народжуються та вмирають люди. Будинки Бенфіалова – це свого роду людські панцири, штучні «мушлі». Це ще один, суто авторський, прийом передачі беззахисності людини перед Богом.
Романтичний у душі, філософський за складом мисленні, художник Володимир Бенфіалов допомагає глядачам через символи знайти відповіді на одвічні запитання, які кожна розумна людина має ставити перед собою впродовж життя.
Лариса Сідак