Цифровий архів творів
Григорія Івановича Цисса

Григорій Іванович Цисс (12(24) квітня 1869 р., Рівне – 30 грудня 1934 р., Полтава) – український живописець, графік, педагог.Походив із дворянської родини. Батько викладав математику у рівненській чоловічій гімназії. З середини 1880-х рр. родина мешкала у Полтаві. Початкову освіту здобув у Реальному училищі. Мистецтво опановував у полтавській студії відомого художника-передвижника Г.Г. Мясоєдова (1834-1911), був вільним слухачем Московського училища живопису, скульптури та архітектури (1889). Навчався у Санкт-Петербурзькій академії мистецтв, у майстерні І.Ю. Рєпіна (1844-1930) (1896). Тоді ж потоваришував з О.О. Мурашком (1875-1919), згодом одним із найвідоміших українських мистців початку ХХ ст.
У творчості віддавав перевагу портретному жанру. За рекомендацією І.Ю. Рєпіна працював у Англії, де виконав низку портретів на замовлення. Після повернення мешкав у Полтаві. Писав портрети рідних, близьких, знайомих. Створив потужну галерею образів полтавської інтелігенції 1900-1930 рр. У 1920-х рр. викладав малюнок у закладах освіти Полтави, працював декоратором-оформлювачем у кінотеатрах міста. Вчитель відомого полтавського пейзажиста, директора Полтавського художнього музею в 1963-1973 рр. П.М. Горобця (1905-1974), живописця та фотографа-художника В.М. Магденка (1887-1954).

Особисте життя складалося нелегко. Важким тягарем лягла на плечі втрата трьох власних дітей, невимовні страждання переніс у роки Голодомору. Помер, працюючи за мольбертом, 30 грудня 1934 р.

Твори Г.І. Цисса, здебільшого портрети, які він щедро роздарював, розійшлися світом. Багато робіт загинуло під час окупації Полтави 1941-1943 рр. У 1960-1970 рр. П.М. Горобець цілеспрямовано збирав твори свого учителя, розуміючи, як науковець, їх цінність.

Полтавському художньому музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка належить 29 робіт Г.І. Цисса. Це найбільша в Україні збірка творів визнаного майстра портрета першої третини ХХ ст. Його ранні роботи – камерні, прості за композицією, невеликі за форматом. Образи рідних і добре знайомих автору людей написані легко, невимушено, з любов’ю та повагою. Це портрети: художника і викладача В.О. Волкова, чиновника фінансових установ міста, економіста О.О. Печерського (1901), О.В. Печерської (1903), дочки художника (1906). До цього ж періоду відноситься портрет Т.Г. Шевченка (1900-ті).

Подальший творчий шлях сповнений пошуків нових художніх засобів. Майстерно виконаний портрет художника-передвижника Г.Г. Мясоєдова (1911), близької для Г. Цисса людини, його вчителя та порадника. Тонко, безпосередньо, з акцентом на обличчях створено жіночі образи в погрудних портретах дружини художника, О.В. Печерської (1910), племінниці А.В. Золотницької (1914). Складнішим за композиційною побудовою, художніми прийомами є «Жіночий портрет» (1912) (Кондратьєва?). Цисс звертається до популярного мотиву «портрет у кабінеті», органічно вписує постать жінки в інтер’єр кімнати з ретельно дібраним антуражем. Одним із кращих живописних творів мистця, в якому наповну виявилося його обдарування, підкріплене традиціями рєпінської портретної школи, є портрет художника В.М. Магденка (1915-1916).

До останніх робіт Г.І. Цисса належать декілька портретів його учня П.М. Горобця (1925,1930), з яким художника пов’язували дружні тривалі стосунки, портрет дочки завідувача Полтавської картинної галереї у 1922-1930 рр. О.М. Бокій (1925), сповнений краси та жіночості графічний портрет І.М. Персіянової (1931).