Збережене мистецтво. Анатолій Мартинов

179
Виставка з фондової збірки, що нині запропонована музеєм своїм віртуальним відвідувачам у рамках проєкту “Збережене мистецтво”, присвячена 150-річчю від дня народження Анатолія Володимировича Мартинова (1872-1962), українського художника, живописця, графіка, фотографа.
Анатолій Володимирович Мартинов народився 2 лютого 1872 року у дворянській сім’ї в селі М. Іванівка Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Як писав Мартинов у своїй автобіографії, «батьки дали мені гарну військову освіту». Це – Кадетський корпус у Полтаві (1882-1890), потім – Казанське юнкерське училище (1893-1894). Невтомний дослідник історії Петровського Полтавського кадетського корпусу Борис Тристанов встановив, що серед випускників закладу Анатолія Володимировича Мартинова немає. Відомому краєзнавцю з допомогою кримської журналістки-краєзнавиці Наталії Сирбу вдалося з’ясувати, що з невідомих причин у сьомому класі Мартинов змушений був залишити навчання і 1891 року склав іспит на отримання атестату зрілості. Після закінчення училища він кілька років служив у Москві, потім – в Уфі. Але прагнення бути художником повністю змінило його долю. Прослуживши кілька років, він їде до Одеси, де знайомиться із відомими художниками К. Констанді, П. Нілусом. Бере у них уроки, у вільні години багато малює з натури. З 1899 починається його діяльність як художника. У 1902 році він переїжджає до Петербурга, потрапляє до середовища артистів, художників, письменників. Навчається в Санкт-Петербурзькій школі живопису та малювання О. Маковського (1903). У 1904 році з початком російсько-японської війни Мартинова у чині поручика призивають до армії, він працює у штабі головним художником, фіксує події війни. По завершенні війни вступає до  Петербурзької Академії мистецтв (1906-1907). Живопису та малюнку Мартинов навчався у професора О. Маковського, мініатюрному письму – у відомого російського художника І. Похітонова, а батальному живопису – у академіка М. Самокіша. У 1907 році видає альбом “Манджурія” (це оригінальна назва альбому), який оцінюється як “велика серйозна праця”. До 1917 року багато подорожує: Китай, Японія, Крим, Кавказ, Урал, Волга. Близько 100 робіт, зроблених під час поїздок, було відібрано для створення листівок. Художник виявляє себе чудовим графіком, ілюстратором, активно співпрацює з відомими журналами. З успіхом відбуваються його виставки у Москві, Петрограді, Харкові, Києві, Мінську, Варшаві. Вже досить відомим художником, Мартинов виходить у відставку і в 1918 році приїжджає до Ялти, де залишається по 1921 рік. Після закінчення Громадянської війни в Криму створюється КримОХРІС (охорона пам’яток старовини та мистецтва), в роботі якого він бере найдіяльнішу участь. Художник обирається заступником голови КримОХРІСу А. І Полканова. У цей час у Ялті працюють такі цікаві художники, як М. Алісов, Є. Стравінська, І. Журбій, Л. Брайловський. Мартинов багато уваги приділяє об’єднанню художників Південнобережжя, допомагає організувати Спілку художників Криму. Він обирається головою Ялтинського відділення Всеросійського товариства працівників мистецтва. Окрім громадської діяльності, багато займається творчістю, пише картини «воєнного характеру», пейзажі. У листопаді 1926 року діяльність його в Ялті переривається: за розпорядженням М. В. Фрунзе Мартинова переводять до Харкова, де у подальшому він працював у політвідділі як ілюстратор книг та брошур військового змісту.
Член Національної спілки художників України (1938), член Спілки художників СРСР (1944). Після повернення до Ялти у листопаді 1945 року Мартинов стає членом Кримської організації Спілки художників України. До кінця життя (а він помер у 90-річному віці 1 листопада 1962 року), протягом 17 років, він проживав у Ялті, працював у Ялтинському відділенні товариства “Художник”.
Анатолій Мартинов – автор  дореволюційних, перед- та післявоєнних листівок із краєвидами українських міст, пейзажів Криму, Волги, Азовського моря, Уралу, Кавказу, околиць Санкт-Петербурга та Москви, батальних полотен, монументально – декоративних розписів, ілюстрацій, плакатів. До речі, художник розробив етикетку одного із найзнаменитіших кримських вин – «Черный доктор», яка стала візитною карткою заводу.
Твори Анатолія Володимировича Мартинова (1872-1962) зберігаються у музеях Севастополя, Сімферополя, Харкова, Києва.
Полтавському художньому музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка належить п’ять  графічних робіт майстра:
Анатолій Мартинов. Сакля в горах. Папір, гуаш. 18х26
Анатолій Мартинов. Сакля в горах. Папір, гуаш. 18х26
Анатолій Мартинов. Будинок Держпрому в Харькові. Картон, гуаш. 19х28
Анатолій Мартинов. Будинок Держпрому в Харькові. Картон, гуаш. 19х28
Анатолій Мартинов. Озеро під Виборгом. 1928. Папір, гуаш. 27,5х20,3,
Анатолій Мартинов. Озеро під Виборгом. 1928. Папір, гуаш. 27,5х20,3
Анатолій Мартинов. Метелиця. Папір, туш, акварель. 29х18.
Анатолій Мартинов. Метелиця. Папір, туш, акварель. 29х18.
Анатолій Мартинов. Замок у Фінляндії. 1922. Папір, туш.
Анатолій Мартинов. Замок у Фінляндії. 1922. Папір, туш.
Виконані у реалістичній манері з використанням різних матеріалів і текстур,  графічні твори Мартинова  демонструють непересічний талант художника у вирішенні та передачі складних композиційних задумів.

Марина Попкова