Про що мовчить музейний експонат. “Le Musée Français”

129
В колекції музею зберігається чимало унікальних експонатів.
Видання 1803 року Le Musée Français (Повна назва: “Le Musée Français, Recueil Complet Des Tableaux, Statues Et Bas-Reliefs, Qui Composent La Collection Nationale; Avec l’explication des Sujets, et des Discours historiques sur la Peinture, la Sculpture et la Gravure, Par S.-C. Croze-Magnan. Publiée Par Robillard-Peronville Et Laurent; в перекладі з французької мови – “Музей Франції”) одразу привертає увагу та вражає розкішним виглядом.Воно надруковане у кількості 600 екземплярів з використанням техніки офорту та гравірування протягом 1803-1809 рр. Розміри фоліанту 59х43, а вага близько 13кг. Для його створення було використано біля 344 пластин з гравіруванням П’єра Лорана. Видання складалося з 4 томів. Збірці музею  належить перший том видання. Він надійшов до фондів установи у травні 1923 року. Це – унікальний історико-культурний артефакт, який демонструє високомайстерну гравюру у поєднанні з мистецтвознавчим текстом.
Титульна сторінка зустрічає читача витонченою віньєткою та іменами авторів і редакторів. Текст в українському перекладі звучить так: Французький музей, повна колекція картин, статуй та барельєфів, що складають національну колекцію; з поясненням та історичними промовами про живопис, скульптуру та гравюру від Симона-Селестена Кроз-Маньяна. Опублікував Робіярд-Перонвіль і Лоран. Париж, друкарня Л. Є. Гергана. 1803.

Наступну сторінку автори фоліанту починають словами,  присвяченими Наполеону Бонапарту (1769- 1829):

БОНАПАРТУ.

Громадянин перший консул (на момент випуску книги 1803 року, Наполеон мав титул першого консула Французької республіки)

Під час своїх перемог ви підкорили головні шедеври образотворчого мистецтва і збагатили ними Францію. Колекція гравюр, представлених в цьому виданні – це данина Вам. Ми пропонуємо Вам це з вдячністю та повагою.

Редактори французького музею.

Видання відкриває історично-науковий дискурс про живопис обсягом 140 сторінок, автором якого є Симон-Селестін Крозе-Маньян (1750-1818 рік) – французький бібліотекар і письменник.
Друга частина видання містить 88 гравюр, виконаних з полотен видатних майстрів. Кожне зображення супроводжується змістовним мистецтвознавчим текстом, який описує сюжет твору, короткі відомості про художника та історію полотна. Також вказані розміри і техніка виконання твору.

 

Поява книги на території Російської імперії пов’язана з політичними подіями того часу. 2 грудня 1804 року Наполеон Бонапарт привласнив собі титул імператора французів, але поводився як імператор Європи, який самовласно перекроював її карту і привласнював собі нові гучні титули. Для Наполеона, за словами Гете, влада була теж саме, що музичний інструмент для великого артиста. Він хотів підпорядкувати собі увесь світ. Стурбований військовими успіхами французького імператора, Олександр І став на чолі антифранцузької коаліції, яка зароджувалась серед країн-супротивників Франції. Однак військові поразки коаліції в боях 1804-1807 років привели до втрати її боєздатності. Оточення російського імператора благало просити перемир’я. У монарха не було вибора, він велів запевнити Наполеона, що прагне до союзу з ним. 25 червня 1807 року відбулася історична зустріч двох імператорів Олександра І та Наполеона Бонапарта на плоту, спорудженому посеред Німану. Зустріч послугувала прологом до тісного і жвавого спілкування, в якому імператори провели наступні 15 днів в Тільзиті для укладення угоди, відомої як Тільзитський мир. Переслідуючи очевидні політичні цілі, кожен з них прагнув зачарувати іншого. Це вдалося обом. Зрозуміло, особиста дружба, запропонована людиною, за подвигами якого, затамувавши подих, стежив здивований світ, не могла бути відкинута Олександром І. Але і Наполеон був підкорений харизматичністю російського імператора. Уклавши мир, Олександр І робив усе, щоб отримати максимальну користь з угоди. Він продовжив витончений обмін люб’язностями, розпочатий імператорами у Тільзиті. Російському посольству в Парижі Наполеон представив чудовий особняк, придбаний ним у Мюрата; Олександр І у відповідь передав французькому посольству в Петербурзі колишній будинок княгині О. М. Волконської на Палацовій набережній. Французький дипломат Жан-Батист де Лессепс привіз російському імператору знаменитий «Олімпійський» сервіз і розкішно виданий фоліант ілюстрованого каталогу наполеонівського музею (на прикладі видання яке зберігається у ПХМГМ можемо уявити як він виглядав). У відповідь Олександр І галантно оголосив себе постачальником хутра Його Величності імператору французів, якому було доставлено дві шуби в 80 тисяч рублів кожна. З цього часу з Парижу до Петербургу одне за одним відправлялися твори Севрської порцелянової та Версальської збройової мануфактур; у зворотному напрямку йшли транспорти з дарами Уралу – чудовими порфіровими колонами, незрівнянними малахітовими вазами.
Нині у Полтавському художньому музеї ведеться наукова робота з фоліантом; планується переклад тексту українською мовою та зняття цифрової копії з видання для віртуального перегляду.
Назар Майструк