Василь Іванович Лопата — народний художник України, лауреат Державної (тепер Національної) премії імені Тараса Шевченка (1993), лауреат Міжнародної премії з екслібрису (Англія), Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва (2008), володар багатьох інших мистецьких відзнак, найбільш відомий як «батько української гривні». Він — один із тих митців для яких художнє осмислення української історії та літератури стало справою всього життя. «Його любов до України до національного — говорив, свого часу про Василя Лопату, видатний український живописець, графік, педагог М.Г. Дерегус (1904-1997), — не поза, не ідея, не умоглядний висновок, а пристрасть, поклик душі, натхнення…».
Твори В.І. Лопати зберігаються в художніх музеях Києва, Чернігова, Дніпропетровська, Сум, а також в Українському музеї в Нью-Йорку, у Бібліотеці Конгресу США у Вашингтоні, музеях Росії.
У Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка знаходиться 65 робіт художника. Частина їх надійшла з Дирекції художніх виставок України в період 1982-1983 рр. Сам митець в музеї побував на початку 2000-х років, подарувавши тоді до музейної бібліотеки свою, щойно видану в видавництві «Дніпро» книгу «Надії та розчарування, або метаморфози гривні» (Київ, 2000). Працівники музею досі пам’ятають ту зустріч з художником, скромним чоловіком, в якому зовсім не вгадувався відомий майстер, тим паче автор нових українських паперових грошей. А згодом музей отримав від Василя Лопати цінний подарунок – 33 його графічних твори. Цей дар передала до музею дружина митця Регіна Володимирівна Лопата у 2014 р. Серед останніх надходжень знаходилась і кольорова ліногравюра із серії «Хресний шлях України».
Світлана Бочарова
