Виставка з фондової збірки, що нині запропонована музеєм своїм віртуальним відвідувачам у рамках проєкту “Збережене мистецтво”, приурочена до Дня Збройних Сил України.
Важливе місце у християнстві займає шанування святих воїнів. Їхні подвиги
живуть у серцях людей і передаються у переказах, церковних молитвах та іконописних зображеннях.
Ікони воїнів є головними атрибутами віри тих людей, діяльність яких пов’язана із
захистом Батьківщини, як ззовні, так і зсередини. Багато християнських ікон воїнів – це образи святих великомучеників, широко шанованих, як у давнину, так і в наші дні.
З часів Російської імперії більшість військових формувань і козацьких полків мала свої «полкові» ікони, які в хвилини лихоліття надихали воїнів на ратні справи на славу Вітчизни.
Колекція Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка має полкову ікону невідомого художника, датовану серединою ХІХ століття. Ікона являє собою трьохстворчий складень. У верхній частині зображений Господь Саваоф (метал, олія 21,3х51,3) зліва Святий Олександр Невський (метал, олія 86,3х21,5) справа Архангел Михаїл (метал, олія 86,3х21,5). По центру, обрамлене розкішною рамою, зображення Святого Миколая Чудотворця (метал, олія 40х32,5). Для збірки музею ікону було придбано 26 листопада 1988 року у фізичної особи (Мірченка Олександра Олексійовича, м. Кобеляки, вул. Колгоспна 8).
Християнська віра була основою життєвого укладу та традицій козацької громади, де суть всього буття розумілася служінням Богу та Батьківщині. Для релігійності запорізького козацтва було притаманне шанобливе ставлення до деяких християнських святих і до ікон.
Окрім поширеного культу Покрови, великою шаною козаків як охоронець від пожеж і нападів ворогів користувався Миколай Чудотворець. В той же час купці і мореплавці бачили в святому Миколі свого оборонця, землеробці шанували
його як заступника і помічника в їхніх справах. Недарма культ святого Миколи набув на Запорожжі великого поширення.
Часто здійснюючи подорожі по Чорному морю, Дніпру, Бугу, козаки молилися
Миколі, вбачаючи в ньому «великого милостивця і людинолюбця». Козаки, які
потрапляли до татарського і турецького полону, вважали, що можуть врятуватися
завдяки заступництву Миколи.
Здавна ведучи боротьбу з турками і татарами, козацтво шанувало Михаїла, який
захищав славу Божу і воював з сатаною, називали його патроном і заступником
війська. На честь вищезгаданих святих на Запорожжі споруджувались храми і козаки щорічно влаштовували свята на їх честь. Зображення святих Миколи і архистратига Михаїла багато хто з козаків носив на грудях, особливо під час військових походів. Козаки, сподіваючись на силу ікон і допомогу святих, в скрутних ситуаціях молились перед образами. Щиро молилися запорожці і перед військовими походами.
Як свідчать реєстри майна, описаного у запорозької старшини після зруйнування Січі, козаки мали в своїх оселях досить велику кількість святих образів. Віруючи в рятівну силу ікон, козаки прикрашали ними свої хати і курені. В останніх святі образи розміщали над місцем, де сидів отаман. Ікони мали багате оздоблення, під ними висіли лампади, які запалювались під час свят.
Шанування козаками ікон в першу чергу базувалось на щирій вірі в те, що святі
допоможуть, захистять їх. На деяких іконах, що знаходились на території
Запорізької Січі, були зображені козаки. Так, на одній з ікон січової Покровської
церкви були зображені, крім Божої Матері, патріарха, священнослужителів, царя і членів царської родини два запорожця. Ця ікона, певно, повинна була символізувати заступництво Богородиці за Військо Запорозьке.
У збірці Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи
Ярошенка окрім інших предметів пов’язаних з козацтвом, зберігаються портрети
гетьманів.
