Соня Делоне (1885-1979). До 140-річчя від дня народження
Соня Делоне, яку називають королевою авангарду ХХ століття, прожила довге, яскраве, насичене життя. Мала шалену популярність і славу, що не вщухають і сьогодні.
Світ знає її як художницю й дизайнерку, ілюстраторку книжок, видатну майстриню ар-деко, чиї ідеї і знахідки широко використовувалися в кераміці, сценографії, рекламі, засновницю (разом з чоловіком) двох напрямів у живописі – орфізм і симультанізм, власницю ательє мод та ряду бутиків, в яких продавались ексклюзивні, створені нею самою одяг і аксесуари, організаторку художніх салонів «Абстракція-Творення» (1931) та «Нова реальність» (1939), виконавицю величезного, розміром 235 кв. м монументального панно для Паризької Всесвітньої виставки 1937 р., відзначеного золотою медаллю. Цей список можна продовжувати.
Своє життя Соня Делоне провела здебільшого у Парижі, в оточенні видатних особистостей, з якими була не просто знайома, але й підтримувала дружні стосунки. Згодом вона написала спогади про Гійома Аполлінера, Пабло Пікассо, Макса Жакоба, Фернана Леже, Жоржа Брака, Олександру Екстер (близька подруга), Василя Кандинського, Натана Альтмана, Олександра Архипенка. Товаришувала і співпрацювала з Ігорем Стравинським, Сергієм Дягілєвим, Вацлавом Ніжинським. В її домі мали за честь гостювати заїжджі знаменитості, зокрема, такі, як Володимир Маяковський.
Понад усе Соня любила свого чоловіка – художника Робера Делоне, єдиного сина Шарля та яскраві кольори.
До її найбільш відомих творів відносяться дитяча ковдра у стилі печворк, пошита для маленького Шарля, яка тепер зберігається у Національному музеї сучасного мистецтва в Парижі та костюм до балету «Клеопатра» для дягілєвських сезонів.
Роботи художниці дуже високо оцінюються любителями живопису та колекціонерами – у 2002 році полотно Соні Делоне «Ринок у Міньо» було продано за 4,5 млн. євро, більш ніж у п’ять разів вище за каталожну оцінку.
У 1963 році Соня подарувала Франції 117 творів – своїх і чоловіка Робера (помер від раку у 1941р.). Через рік у Луврі пройшла пишна презентація цього дару і Соня Делоне стала першою художницею, чия персональна виставка відбулась у цьому знаменитому музеї за життя. Заслуги мисткині були офіційно визнані у Франції. У 1975 році вона була удостоєна вищої нагороди Франції – ордену Почесного Легіону.
Коли 5 грудня 1979 року, у 94-річному віці, в Парижі, серце Соні битися перестало, польські газети написали, що померла велика українська художниця. На її українськості неодноразово наголошували й у Франції. І хоча сама Соня Делоне жила в Україні всього пять років, бо ще малою її забрав на виховання брат матері, який жив у Петербурзі, вона ніколи не забувала своєї Батьківщини. Писала про це так: «Я люблю чисті, яскраві кольори мого дитинства, України. Пам’ятаю селянські весілля моєї країни, де червоні та зелені сукні, прикрашені численними бантиками, літали у танці. Пам’ятаю, як ростуть кавуни та дині: помідори оперізують червоним хати, і великі соняшники – жовті з чорною серцевиною – сяють у легкому, дуже високому блакитному небі».
Ім’я Соні Делоне при народженні – 1 (14) листопада 1885 р. – Сара Еліївна Штерн. Пізніше вона взяла прізвище свого дядька і жила до шлюбу під псевдонімом Соня Терк. Часто потім підписувалась як Соня Терк-Делоне.
Для полтавців інтерес становить місце її народження та перших років життя. Адже в багатьох енциклопедичних виданням місцем її народження значиться містечко Градизьк, Кременчуцького повіту, Полтавської губернії. Тепер більшість дослідників життя художниці схиляється до думки, що народилася майбутня художниця в Одесі, звідки була родом її матір. Та певний зв’язок з Полтавським краєм все ж прослідковується, адже сама Соня Делоне вказувала, що її батько був робітником цвяхового заводу в селищі Градизьку. Наприкінці ХІХ століття це було «заштатне» містечко й водночас волосний центр в якому мешкало 8911 жителів. Десь там, серед них проживала й родина Штернів, у якій зростала майбутня знаменитість.
