Останні події
Полтавський художній музей на мапі
Наступного року Полтавському художньому музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка виповниться 100 років. З цієї нагоди започатковано низку проектів, заплановано чимало різноманітних культурно-мистецьких заходів.
Другий концерт у рамках музейного проекту відбувся 4 жовтня. На «Вечорі мелодій танго» глядачі познайомились з молодими виконавцями – колишніми полтавцями, а нині киянами – Олексієм Німчиним і Андрієм Борецьким. Обидва – випускники Полтавського музичного училища імені М.В. Лисенка: Олексій – по класу баяна (викладач Юрій Михайловський), Андрій – по класу скрипки (викладач Володимир Годунов). Обидва продовжують навчання за обраним фахом на третьому курсі Національної музичної академії імені П.І. Чайковського.
Олексій – лауреат Всеукраїнського конкурсу «Провесінь» у Кропивницькому, Міжнародного конкурсу «Caspi Art» у Туреччині. Концертмейстер школи при Національному хореографічному ансамблі імені Павла Вірського.
У програмі вечора також взяли участь студенти та викладачі спортивно-танцювального центру «Діамант», які сприяють популяризації соціального танго – танго імпровізаційного, саме цим воно і відрізняється від класичного. Соціальне танго набуває усе більшої популярності у світі. Мрія керівника центру Павла Миронова і викладача аргентинського танго Лариси Шишкової – навчити якомога більше охочих танцювати цей чудовий танець, і щоб у Полтаві традиційними стали мілонги – танго-дискотеки.
Вечір мелодій танго вмістив дванадцять танго: данського композитора Якоба Гаде, легендарного аргентинця Астора П’яццолли та уругвайського композитора Херардо Родрігеса. Танго – це не тільки пристрасний танець, який створили наприкінці ХІХ ст. емігранти в Буенос-Айресі, але й музика повна чуттєвості, замішана на любові та ревнощах. Завдяки імпровізації танго, що увібрало в себе африканські танцювальні мотиви, кубинську хабанеру та креольську мілонгу, завоювало популярність спочатку в Аргентині, Європі, а потім полонило увесь світ. Пройшовши еволюцію від непристойного та забороненого до вишуканого й аристократичного, танго продовжує поповнювати лави своїх шанувальників. 2009 року ЮНЕСКО визнало танго нематеріальним культурним спадком усього людства.
Ретельно продумана програма дозволила глядачам здійснити подорож у часі, разом із виконавцями зануритися у світ нестримних пристрастей, отримати насолоду від зустрічі з чудовою музикою і переконатись, що танго буває різним: яскравим і чуттєвим, ніжним і сентиментальним, легким і грайливим.
Особливе захоплення викликали твори El Gran Ástor – «Великого Астора» П’яццолли – родоначальника стилю та жанру „танго нуово” – самостійної інструментальної п’єси, що поєднує риси автентичного народного аргентинського танцю, джазу та академічної музики. Кульмінацією концерту став відомий цикл з чотирьох танго-композицій «Пори року у Буенос-Айресі», який поєднав у собі всю унікальність і характерні особливості творчості композитора. «Пори року» П’яццолли – це не «пори року» у класичному розумінні (як зміна сезонів). На відміну від Антоніо Вівальді, у якого головним героєм є природа, її зміни і музична проекція цих змін, у Астора П’яццолли діючий персонаж – людина, житель Буенос-Айреса, що прогулюється містом і за один вечір емоційно переживає усі «пори року», усі періоди життя, його радості і печалі, які слухач відповідно переживає разом із виконавцями. Присутня і алюзія з людською долею – різний вік людини, від народження до смерті. «Моя музика – це просто новий спосіб відчуття мого міста», – писав композитор. У цій музиці П’яццолла підняв танго до рівня сповідальної поеми.
Стиль, неймовірна енергетика молодих обдарованих музикантів, художнє та професійне виконання в елегантному обрамленні викликали неабиякий інтерес у публіки і супроводжувались шаленими оплесками. На біс Олексій Німчин та Андрій Борецький музиканти заграли «Libertango», напружений пульс якого впізнаєш з перших звуків, твір який найкраще представляє композитора Астора П’яццоллу.