23 листопада виповнюється 125 років від дня народження української майстрині народного декоративного розпису Власенко Параски Іванівни (1900 – 1960).
Народилася Параска Іванівна в селі Скопці Переяславського повіту Полтавської губернії (нині село Веселинівка Баришівського району Київської області) у бідній багатодітній сім’ї. З дитинства багато працювала по господарству та заробляла у наймах, вишиваючи за плату.
У 1913 році тринадцятирічною дівчинкою потрапила на навчання до килимово-вишивальної майстерні, що була створена у 1910 році в її селі та очолена професійною художницею Євгенією Прибильською (1878 – 1948).
В рідному селі Параска прославилася як вишивальниця рушників за власними мотивами, а її авторські орнаменти почали використовуватися іншими майстринями.
З 1930 року Параска Власенко працює інструктором спецкурсів народного мистецтва у Києві та своєму селі Скопцях.
1935 року майстриню запросили на навчання та роботу до Києва в Центральні експериментальні майстерні, що знаходилися на території Києво-Печерської лаври, де вона викладала до 1949 року. Майстерні було організовано при Київському державному музеї українського мистецтва (нині НХМУ) з метою підготовки до Першої української виставки народного мистецтва 1936 року. На цій виставці Параска Іванівна була представлена як автор декоративних розписів, ескізів для настінних панно та килимів. За участь у виставці та внесок у народне мистецтво майстриня отримала почесне звання «Майстер народного мистецтва УРСР» і була відзначена Дипломом I ступеня.
1937 року на Міжнародній виставці у Парижі малюнки та ескіз килима Параски Власенко були відзначені дипломом та срібною медаллю.
Наприкінці 1930 року Параска Іванівна починає працювати в жанрі монументального живопису. У 1939 році розписує стіни і створює вітраж павільйону України на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві. Бере участь в оформленні музею народів СРСР у Москві (1940), Палацу культури у місті Нова Каховка Херсонської області (1953).
У 1949 році майстриню запросили на посаду молодшого наукового співробітника Інституту монументального живопису та скульптури Академії архітектури УРСР, де вона працювала до 1957 року. Тут вона створила сотні ескізів, за якими розмальовувалися будівлі, керамічні вироби (вази, кахлі, миски), виготовлялись рушники, килими та станкові декоративні панно.
Параска Власенко мала яскравий художній стиль, у якому фольклорні мотиви – квіти, листя, птахи – органічно переплітаються з елементами українського бароко. Творчість майстрині вирізняється вишуканістю мотивів, сміливістю кольорових сполучень, певним рухом, врівноваженістю та гармонією, а також монументальністю форм.
Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка має у своєму фондовому зібранні 6 графічних робіт майстрині: два декоративних мотиви 1956 року і 4 декоративних розписи: 2 – 1953 та 1957 років і 2 – 1958 року.
Це декоративні рослинні композиції, симетричної побудови, виконані аквареллю на папері. Кольорова гамма яскрава і насичена, тепла та гармонійна: переважають червоні, жовті та зелені відтінки, характерні для традиційних українських декоративних розписів. М’які акварельні переходи створюють ефект легкості та природності.
Загалом роботи виглядають святково, життєрадісно, з виразним ритмом і декоративністю, що підкреслює красу стилізованих природних мотивів.
Матеріал підготувала Світлана Борисенко
