Виставка “Рибальське щастя” з фондової збірки у рамках проєкту “Збережене мистецтво”, що нині запропонована Полтавським художнім музеєм (галереєю мистецтв) імені Миколи Ярошенка своїм віртуальним відвідувачам, приурочена до Всесвітнього дня рибальства, який відзначається 27 червня.
Насправді риболовля – це відразу і міцно, це на все життя. І навіть якщо рибалку переслідує невдача, він все одно буде сподіватися і чекати свого часу, свого дня, свого улову. Це той рідкісний, досконалий тип рибалки, коли ловля риби не недільна розвага, а майже друга професія, коли рибальська пристрасть поставлена на теоретичну основу. Натхнення від цієї справи захоплювало і творчих особистостей. Дехто з них був теж завзятим рибалкою.
Український письменник-сатирик, блискучий майстер гумористичних оповідань Остап Вишня присвятив риболовлі не один свій твір. В одному з них він писав: «…Ви коли-небудь переживали такий момент, коли вам на гачок клюнув короп? Переживали? Коли не переживали, обов’язково переживіть, а коли переживали, вам закортить цей момент пережити ще раз! До болю, до шалу, до крику закортить …»
Видатний український живописець, графік, письменник Валентин Литвиненко в 1960 році створив серію станкових гравюр «Рибальське щастя». В них він виразно, з настроєм передав атмосферу усього дійства риболовлі – і в позах своїх героїв, і в увазі до предметів, без яких не обходиться жоден рибак. Сюжети творів просякнуті тонким гумором, розумінням автором усіх важливих моментів цього захоплюючого явища. Придивіться до них і відчуйте цей настрій!
Ці графічні твори із зібрання Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка виконані у техніці ліногравюри з двох дошок. Для їх створення художник використовував два кольори: світлий – для створення фону, чорний – для деталювання і побудови композиції. Литвиненко гарно відчував техніку ліногравюри, оперував плямою. У різьбленні форм він гармонійно поєднував невеликі за розміром заглиблення з великими прорізними площинами, що надало роботам ажурності та реалістичності сприйняття.
Валентин Гаврилович Литвиненко (1908-1979) залишив велику творчу спадщину. Його інтереси як творця зачіпали багато мистецьких напрямків. Він народився в місті Кременчуку в сім’ї ремісника. Змалку виявив хист до малювання. У 1929-1930 роках навчався в студії М.Самокиша в Сімферополі, потім на робітничому факультеті при Харківському художньому інституті, в 1934-1935 роках – у київській студії І. Селезньова. 1941 року отримав запрошення від редакції сатиричного журналу “Перець” і з того часу Литвиненко – постійний співробітник видання. Тоді яскраво проявився його самобутній талант сатирика і гумориста. В рокі Другої світової війни Валентин Гаврилович працював в армійських газетах та видавництвах Києва, Харкова, Москви в напрямку політичної сатири.Створював плакати іагітвікна – «Україна вільна» (1944), «Волго-Дунайська рапсодія» (1944), сатиричні листівки, газетні малюнки. Литвиненко відомий і як потужний майстер книжкової ілюстрації. Він виконав серії малюнків до народних казок і творів класиків російської та української літератури: І. Крилова, Л. Глібова, Т. Шевченка, М. Гоголя, Л. Толстого, Л. Українки, І. Франка, О. Вишні та інших.В живопису віддавав перевагу пейзажу, де мав змогу передати своє особливе ставлення до природи, уважне її спостереження. Потаємною лірикою наповнені і пейзажні естампи художника. Бажання розповісти про чарівний світ природи не тільки фарбами привело Литвиненко до письменницької діяльності. Він – автор книжок для дітей: “Про маленьких друзів”, “Як гуртом корову рятували”, “Повітряна тривога”, “Золоте яєчко”, “Казки та оповідання”, в яких описав цікаві випадки з життя тварин і пташок та сам створив ілюстрації.Добрий, чуйній, завжди з привітною усмішкою, Валентин Гаврилович був чудовим казкарем для своїх маленьких друзів.
За роки творчості сформувалась особлива манера виконання майстром графічних та живописних робіт. Простими, позбавленими зовнішнього ефекту прийомами він досягав виразності і завершеності твору.
Литвиненко – заслужений діяч мистецтв УРСР (1958), народний художник УРСР (1960), член Спілки художників СРСР. Брав участь в багатьох художніх виставках: республіканських – з 1944 року, всесоюзних – з 1946-го, зарубіжних – з 1956. Мав персональні виставки у Києві, Москві, Ленінграді, Вільнюсі, Одесі. Твори Валентина Литвиненка представлені в Національному художньому музеї України, Національному музеї Т. Шевченка, також у музеях, галереях і приватних колекціях в Україні та інших країнах.
Останні події
Полтавський художній музей на мапі
