Виставка “Рибальське щастя” з фондової збірки у рамках проєкту “Збережене мистецтво”, що нині запропонована Полтавським художнім музеєм (галереєю мистецтв) імені Миколи Ярошенка своїм віртуальним відвідувачам, приурочена до Всесвітнього дня рибальства, який відзначається 27 червня.
Насправді риболовля – це відразу і міцно, це на все життя. І навіть якщо рибалку переслідує невдача, він все одно буде сподіватися і чекати свого часу, свого дня, свого улову. Це той рідкісний, досконалий тип рибалки, коли ловля риби не недільна розвага, а майже друга професія, коли рибальська пристрасть поставлена на теоретичну основу. Натхнення від цієї справи захоплювало і творчих особистостей. Дехто з них був теж завзятим рибалкою.
Український письменник-сатирик, блискучий майстер гумористичних оповідань Остап Вишня присвятив риболовлі не один свій твір. В одному з них він писав: «…Ви коли-небудь переживали такий момент, коли вам на гачок клюнув короп? Переживали? Коли не переживали, обов’язково переживіть, а коли переживали, вам закортить цей момент пережити ще раз! До болю, до шалу, до крику закортить …»
Видатний український живописець, графік, письменник Валентин Литвиненко в 1960 році створив серію станкових гравюр «Рибальське щастя». В них він виразно, з настроєм передав атмосферу усього дійства риболовлі – і в позах своїх героїв, і в увазі до предметів, без яких не обходиться жоден рибак. Сюжети творів просякнуті тонким гумором, розумінням автором усіх важливих моментів цього захоплюючого явища. Придивіться до них і відчуйте цей настрій!

















Валентин Гаврилович Литвиненко (1908-1979) залишив велику творчу спадщину. Його інтереси як творця зачіпали багато мистецьких напрямків. Він народився в місті Кременчуку в сім’ї ремісника. Змалку виявив хист до малювання. У 1929-1930 роках навчався в студії М.Самокиша в Сімферополі, потім на робітничому факультеті при Харківському художньому інституті, в 1934-1935 роках – у київській студії І. Селезньова. 1941 року отримав запрошення від редакції сатиричного журналу “Перець” і з того часу Литвиненко – постійний співробітник видання. Тоді яскраво проявився його самобутній талант сатирика і гумориста. В рокі Другої світової війни Валентин Гаврилович працював в армійських газетах та видавництвах Києва, Харкова, Москви в напрямку політичної сатири.Створював плакати іагітвікна – «Україна вільна» (1944), «Волго-Дунайська рапсодія» (1944), сатиричні листівки, газетні малюнки. Литвиненко відомий і як потужний майстер книжкової ілюстрації. Він виконав серії малюнків до народних казок і творів класиків російської та української літератури: І. Крилова, Л. Глібова, Т. Шевченка, М. Гоголя, Л. Толстого, Л. Українки, І. Франка, О. Вишні та інших.В живопису віддавав перевагу пейзажу, де мав змогу передати своє особливе ставлення до природи, уважне її спостереження. Потаємною лірикою наповнені і пейзажні естампи художника. Бажання розповісти про чарівний світ природи не тільки фарбами привело Литвиненко до письменницької діяльності. Він – автор книжок для дітей: “Про маленьких друзів”, “Як гуртом корову рятували”, “Повітряна тривога”, “Золоте яєчко”, “Казки та оповідання”, в яких описав цікаві випадки з життя тварин і пташок та сам створив ілюстрації.Добрий, чуйній, завжди з привітною усмішкою, Валентин Гаврилович був чудовим казкарем для своїх маленьких друзів.







