В рамках проєкту «Збережене мистецтво» Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка презентує віртуальну виставку творчих робіт народного художника України, заслуженого майстра народної творчості України, члена спілки художників та спілки архітекторів України, майстрині петриківського розпису Марфи Ксенофонтіївни Тимченко з нагоди 100-річчя від дня народження.
Марфа Тимченко народилася 25 березня 1922 року у с. Петриківка Дніпропетровської області. Зростала юна художниця в осередку декоративного розпису в оточенні справжніх майстрів своєї справи. У 1935 році у с. Петриківка відкрилася школа декоративного розпису засновником якої став мистецтвознавець та художник Олександр Статива а викладачем була Тетяна Пата. У 1938 році Марфа Тимченко закінчила цю школу та вступила до Київської школи майстрів народного мистецтва яка була створена у 1935 році на території Києво-Печерської лаври. У березні 1936 р. рішенням Раднаркому УРСР Школу народних майстрів реорганізували у Центральні експериментальні майстерні з відділами: килимарським, ткацьким, керамічним, деревообробним та декоративного малювання, де почали працювати відомі на той час майстри народного мистецтва: О. Грядунова, І. Гончар, П. Власенко, Н. Вовк, П. Глущенко, Ф. Олексієнко, Г. Павленко, та ін. Також долучилися до викладання в майстернях випускники Академії мистецтва та Межигірського керамічного технікуму П. Іванченко, С. Колос, П. Мусієнко, І. Падалка, М. Рокицький, М. Цівчинський, Т. Флору. Як навчальний заклад Школа майстрів народної творчості утворилася 8 квітня 1938 р., а очолив заклад В. Гагенмейстер. Уже наступного року Школу було реорганізовано у Київське республіканське художньо-промислове училище Згодом Київське училище прикладного мистецтва трансформувалося у Київське республіканське художньо-промислове училище (1940–1949), Київське училище прикладного мистецтва (1949 – 1963), Київський художньо-промисловий технікум (1963 – 1999). Від 2000 р. Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука нині Київська державна академія декоративно- прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. У 1938 році учителями Марфи Тимченко були Микола Рокицький, Тетяна Флору, Олександра Кулик. Але навчання було перерване через скрутне фінансове становище в родині. Спочатку вона працювала на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі працівником з виготовлення барвників а згодом перейшла на посаду майстра декоративного розпису Коростеньського порцелянового заводу. Але усі плани та сподівання перекреслила Друга світова війна. Завод закрився і Марфа Ксенофонтіївна повернулася до Петриківки. Під час окупації декілька разів тікала від фашистів разом із подругою Вірою Клименко з пунктів вивезення молоді на примусові роботи до Німеччини. Доводилося ночувати у степу ховаючись від німецьких загарбників. Після війни переїхала до Києва і викладала основи петриківського розпису в Київському інституті художньої промисловості Академії архітектури Української РСР та Київському училищі прикладного мистецтва у якому вона навчалася до війни. В історію цього закладу Марфа Тимченко вписана золотими літерами поряд із такими іменами як Микола Пимоненко, Олександр Мурашко, Іван Їжакевич, Фотій Красицький, Казимир Малевич, Олександр Архипенко, Іван Кавалерідзе, Анатолій Петрицький, Олександра Екстер, Іван Падалка і Василь Седляр. З 1952 року Марфа Ксенофонтіївна працювала художником порцеляни Київського експериментального кераміко-художнього заводу разом із іншими майстринями з Петриківки: Вірою Клименко-Жуковою, Пелагеєю Глущенко, Вірою Павленко та Ганною Павленко-Черниченко. В цей період створювала розписи для оздоблення приміщень українських пароплавів «Тарас Шевченко» та «Микола Гоголь». У 1979 році у співавторстві із своїм чоловіком Заслуженим майстром народної творчості Іваном Скицюком та донькою Оленою розробила проекти настінних монументальних розписів для магазину «Казка» у Києві. У цей період оздоблювала керамічні вироби, а також писала декоративні пейзажі на основі прийомів та технік петриківського розпису. Новий період в її творчості почався на пленерах у Республіканському будинку творчості у м. Седневі де її колегами були професійні художники з усієї України. Марфа Тимченко там опановує олійний живопис на полотні та створює декоративні багатофігурні композиції серед них «Сорочинський ярмарок», «Івана Купала». Її надихає на створення оригінальних композицій творчість Тараса Шевченка. Її творчий доробок був високо оцінений на державному рівні: у 1967 році нагороджена орденом «Знак пошани», у 1990 році стала першим лауреатом державної премії імені Катерини Білокур, а у 2000-му році за вагомий внесок у розвиток культури і мистецтва отримала Національну премію України імені Тараса Шевченка. Творчість Марфи Ксенофонтіївни Тимченко назавжди закарбована в історії петриківського розпису. У наш час він став одним із головних надбань української культури. 5 грудня 2013 року був внесений до Репрезентативного списку елементів нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
В колекції музею зберігається дві роботи Марфи Тимченко – декоративне панно «Коники» 1966 р. та панно «Півень» 1959 р. із фондової збірки музею.
Науковий співробітник Дмитренко Наталія
