Виставка керамічних виробів з фондової збірки, що нині запропонована Полтавським художнім музеєм (галереєю мистецтв) імені Миколи Ярошенка своїм віртуальним відвідувачам, приурочена до 130-річчя від дня народження Павлини Йосипівни Цвілик (1891 —1964), яка належить до числа видатних майстрів української кераміки. Її роботи мали велике значення для розвитку українського народного декоративного мистецтва; вони залишилися у скарбниці української культури як непересічні творіння, що втілили в собі кращі традиції народного мистецтва минулого, неповторну красу прикарпатського краю.
Виставка керамічних виробів з фондової збірки, що нині запропонована Полтавським художнім музеєм (галереєю мистецтв) імені Миколи Ярошенка своїм віртуальним відвідувачам, приурочена до 130-річчя від дня народження Павлини Йосипівни Цвілик (1891 —1964), яка належить до числа видатних майстрів української кераміки. Її роботи мали велике значення для розвитку українського народного декоративного мистецтва; вони залишилися у скарбниці української культури як непересічні творіння, що втілили в собі кращі традиції народного мистецтва минулого, неповторну красу прикарпатського краю.Представлені на виставці твори 1950-60 років відомої косівської майстрині надійшли до колекції музею з фондів Київського державного музею українського мистецтва на основі розпорядження №2 від 02.09.1963 року Міністерства культури УРСР (Акт від 17.01.1964). Відомий український вчений, представник мистецтвознавчої керамології Олег Слободян, досліджуючи творчість Павлини Цвілик, характеризує 50-ті роки як період її успішної праці над створенням декоративної виставочної кераміки. “Це переважно вази з виразною формою та барвистим орнаментом. В одних найопукліша форма поверхні зосереджена у центральній частині, в інших — у нижній та верхній; деякі вироби мають накривки та великі вушка, на яких Цвілик розміщувала основні сюжетні та анімалістичні мотиви, що органічно пов’язуються з рослинно-геометричним орнаментом і відзначаються чіткістю, простотою, високим художнім смаком. Особливо цікаві квіткові мотиви, жанрові сцени та анімалістичні зображення, що їх Цвілик наносила на біле ноле традиційними кольорами — жовтим, зеленим та коричневим…Павлина Йосипівна створила багато декоративних робіт, в основі яких лежать традиційні для українського гончарства форми. Це куманці, посудини-близнята, дзбанки, миски, глечики, колачі. Вони відрізняються від виробів інших гончарів Гуцульщини тим, що для них Цвілик розробила оригінальні мотиви багатопелюсткових квіток, що складаються з крапочок, ромбиків, хвилястих ліній, рисочок, трикутничків та листочків найрізноманітніших форм. Вигадуючи численні композиції з цих простих елементів, Цвілик щоразу створювала нові квіткові візерунки. Досить оригінальний також спосіб нанесення орнаменту, який полягає у вільному розміщенні його на всій центральній поверхні, майже не залишаючи білого тла. Інші частини посуду — шийку, плічка, денце — художниця оздоблювала геометричним візерунком. Цим вона досягала архітектонічної ясності та монолітності форми, її органічного зв’язку з малюнком. Набір матеріалів у Цвілик був невеликий: звичайна червона глина і біла, жовта та зелена фарби. Але, майстерно оперуючи ними, вона домагалася в розписі високого художнього ефекту. Щоб краще вирізнялася на виробі орнаментика, майстриня робила тло з ангобу білого кольору. Після розкольорування керамічними фарбами вона покривала вироби прозорою поливою, від чого їхня палітра ставала насиченою і соковитою. Нова грань таланту Цвілик розкрилася у скульптурно-декоративній пластиці 1955—1960-о років.”
Кожен витвір Павлини Цвілик відрізняється вишуканістю орнаментальних композицій, чарівною грою традиційних кольорів (кольорами косівської кераміки є жовтий (сонце), зелений (жива природа), коричневий (земля) на білому тлі) , є досконалим зразком художньої кераміки, в який вкладено велику творчу енергію і смак. Творчий доробок уславленої майстрині має виняткове значення у розвитку української ужиткової кераміки зокрема та українського народного декоративного мистецтва в цілому.
