Виставка творів Йоспипа Йосиповича Бокшая (1891-1975) з фондової збірки, що нині запропонована Полтавським художнім музеєм (галереєю мистецтв) імені Миколи Ярошенка своїм віртуальним відвідувачам у рамках проєкту “Збережене мистецтво”, приурочена до 130-річчя від дня народження художника.
До ранньої Підкарпатської школи живопису імпресіонізму ХХ століття належить мистецтво Йосипа Йосиповича Бокшая, заслуженого діяча мистецтв, педагога, члена-кореспондента Академії мистецтв СРСР, народного художника України, народного художника СРСР.
Разом з Адальбертом Ерделі він став засновником на Закарпатті нового мистецтва, художньої освіти та творчих спілок.
Народився 2 жовтня 1891 року у Кобилецькій Поляні, Тисодолинянського повіту Мараморського округу Австро-Угорщини у родині священника.
Навчався в Академії образотворчих мистецтв Будапешту з 1910 по 1914 рік, де його вчителем був відомий угорський художник Імре Ревес ( 1859-1945 ). У 1919-1945 рр. працював в Ужгородській реальній гімназії. Як активний громадський діяч проявив себе в роботі Руської народної ради (1918-1919), заснуванні товариства «Просвіта» (1920), організації виставок. Його прагнення до вдосконалення вилилося у переконання : «Митець повинен бути високоосвіченою, культурного кругозору людиною, без нальоту провінційності». Задля здобуття нових знань і навичок відвідав Італію, Югославію, Німеччину, Францію. У 1930 рр. Йосип Бокшай брав участь у виставках в Празі, Брно, Братиславі, Кошицях, Будапешті, Ужгороді й Мукачеві. Після війни був учасником усіх значних виставок в Україні та СРСР. За все життя Йосип Йосипович написав понад тисячу живописних полотен. Серед його творів є жанрові картини, портрети, натюрморти, масштабні монументальні стінописи в церквах, але все ж він – визнаний майстер пейзажу, яким захоплювався з 1918 року.
Про своє захоплення говорив: «Природа є головним учителем митця». Помер художник і педагог 19 жовтня 1975 року.
Справжнім скарбом є невеличка дещиця з творчого доробку майстра – три живописних твори, що зберігаються у фондах Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
Глядач захоплюється полотном «Ужгородський замок» (1945, 72х99), де з віртуозною майстерністю в техніці олійних фарб демонструється інтелектуальна традиція романтизму.
Твір «Село Кваси» (1964 , 76х95,5) занурює нас в естетику і культуру сільської вулиці. Автор передає кольоровим багатством особливі пахощі та аромати розквітаючого карпатського життя.
