Виставка Валерія Дереги

227
“МУЗИКА ЛІНІЙ. Різьблення. Живопис” – персональна виставка художника Валерія Дереги   
Його прізвище – ДЕРЕГА – мабуть, невипадково суголосне зі словом ДЕРЕВО. Напевне, так було закодовано творче призначення   цього  художника, талант і майстерність якого дають звичайному дереву нове життя, вдихають у нього нові образи, роблять його мистецьким шедевром.
Валерій Дерега народився 1947 р. в Полтаві. Закінчивши школу, вступив до Львівського технікуму легкої промисловості на факультет моделювання одягу. Тривалий час займався малюванням і живописом у студії образотворчого  мистецтва. З 1970 р. навчався в Полтавському будівельному інституті  на архітектурному факультеті.
Дитинство і юність художника минули в оточенні природи. І це зумовило його поетично- романтичне сприйняття  світу. Воно й стало основою  творчих пристрастей  і образного бачення.
Творчу діяльність розпочав із участі в галузевій виставці 1978 року.
З 1981 по 1984 рр. працював у Польщі, вдосконалюючись в обраній професії. Брав активну участь в оформленні театральних вистав, викладав у дитячій студії живопису, співпрацював з телебаченням.
Учасник зарубіжних виставок творів майстрів декоративно-ужиткового мистецтва Полтавщини в містах  Слупську-1984 р., Кошаліні-1985р.(Польща).
З 1985 р. почав працювати на Полтавському турбомеханічному заводі, очоливши колектив художників-оформлювачів. Працював  на  цьому підприємстві до 2015 року.
1987 року відбулася перша персональна виставка в Краєзнавчому музеї Полтави.  Був  учасником обласних і республіканських виставок, брав участь у республіканських пленерах.
1997 р. брав участь в оформленні Сорочинського ярмарку. Тривалий час займався карикатурою, друкувався в місцевих та всеукраїнських газетах і журналах. .
1998 рік – друга персональна виставка, в художньому салоні Полтави.
Твори Валерія Дереги зберігаються  в Канівському музеї декоративно-ужиткового мистецтва, а також у приватних колекціях в Греції, Німеччині, Італії, Польщі, Америці, Швеції, Ізраїлі.
Третя персональна виставка відбулася у 2008 році в мистецькому салоні «Художник».
Як зазначає  доктор історичних наук, професор М. Якименко в передмові до каталогу робіт художника, ще з перших творів В. Дереги зрозуміло,  що автор любить  вільне, гармонійне буття форми, любить в усіх проявах, без особливого смакування стильових нюансів, і в той ж час  ніжно  ставлячись до традиційних  форм і класичних жанрів.  Уже в перших роботах (70-ті роки) відчувається  добре знання матеріалу, впевненість в обраному творчому напрямку. Помітна тяга до активного опрацювання об”єму, пошуку нетрадиційних декоративних властивостей дерева.
Зберігаючи вірність полтавській традиції різьбярства, в характеристиках героїв і композиції переважає психологізм. Видима легкість виконання  свідчить про досвід, знання секретів свого ремесла.
Більш пізні роботи – це вже зрілі  за задумом композиції, які виражають духовні переживання.
Автор від природи  наділений внутрішньою культурою, скромністю, стриманістю. Та у творчості йому властиве відчуття трагізму, емоційної схвильованості. Особливо це помітно в композиціях  «Реквієм»(1996), «Архангел Михаіл», «Аве Марія»(1991).
В композиціях Дереги  важливе все: і повне розкриття фактури дерева, і загальне колористичне рішення твору.Особливістю  його творів  є активна образність, яка провокує  асоціації. Він має власну пластичну мову. Шукаючи експресію й декоративність, він суттєво збагачує форму кольором.
Стиль митця має свою індивідуальну естетичну основу.  Його образам притаманні драматизм і витонченість, тонкий гумор і ліризм. Його твори – це  глибокатворча  стилізація, викликана внутрішнім світом майстра. Тому його роботи виправдані і, можна сказати, вистраждані.
Художній твір – це роздум  про суть дійсності. З  численних можливих  конфігурацій   він вибирає і показує одну.
Роботи Валерія Дереги вражають своєю пластичністю, живим диханням, музичною гармонією ліній. Голоси вільхи, сосни, осики переливаються під руками майстра  в лінії неповторних образів, наповнюючись новим звучанням:то симфонією океану,  про який він мріяв з дитинства, то  витонченою мелодією краси жіночого тіла,  то потужним голосом вільного й волелюбного українського козацтва.
Обдарований  талантом і безмежною добротою, він щедро  ділився своїми знаннями і вміннями з юними художниками, колегами, він легко дарує свої роботи друзям. Для нього найбільшою цінністю завжди  було: не  розгубити те, що є в душі, що дає наснагу й натхнення ТВОРИТИ.
Валерій Дерега  любить осінь. Бачить у ній зрілу красу, мудрість, глибинність. І так само ця його осіння творча виставка  відкриває нам  красу, глибинність і досконалість зрілого Майстра.