Виставка “Олександр Келим. Митець. Громадянин”

Пам’яти Олександра Келима присвячено виставку “Олександр Келим. Митець. Громадянин”

Келим Олександр Іванович

Олександр Келим перший голова Народного Руху України в Полтавській області, боровся за відновлення української державності, розбудову незалежної України, розвиток демократичної, соціальної, правової держави.
Проведення виставки ініціював обласний Комітет із вшанування пам’яті Олександра Келима. Виставка присвячена дню Конституції України, основного закону незалежної держави. Олександр Келим у 1996 році очолював обласний комітет на підтримку прийняття нової Конституції України.
На виставці представлений живопис – 19 картин, в тому числі автопортрети художника, який сповідував формалізм у живописі (течія в мистецтві, яка підкреслює важливість зовнішніх форм, композиції, кольорів, ліній та текстури, як ключових елементів художнього твору, а не його змісту або сюжету), художні фото.
Останні роки художник писав акварелі, багато з них це пейзажі Полтави та околиць.
Народився 21 травня 1948 року. У свідоцтві про народження – 6 липня, маленька хитрість батьків: коли виповниться 18 років, то заберуть до армії не весною, а восени!
Батько Келим Іван Григорович (1919-1978рр.) – службовець, виходець із заможної, як тоді казали, «куркульської» селянської родини села Фльорівка Чутівського району, Полтавської області. Учасник Другої світової війни, мав чотирнадцять бойових нагород. Працював у автомобільному транспорті, користувався повагою співробітників.
Мама Келим (дівоче прізвище Шевченко) Анастасія Олексіївна (1921-1983рр.) – із бідної селянської родини села Оріхівка Лубенського району, Полтавської області – глибоко віруюча, різнобічно обдарована людина: мала добрий слух, гарно співала, малювала, захоплювалася вишивкою.
Народився та провів дошкільні роки малий Сашко у мальовничому, типово українському с. Оріхівка: в центрі села зарослий вербами ставок, поряд толока, на якій проводила вечорниці сільська молодь, навколо – ошатні українські оселі. Саме там, серед чудової української природи, під казки бабусі Одарки та мудрі повчання дідуся Олексія, у якого сорочки розповзалися від поту після тяжкої праці і формувався характер Олександра – майбутнього художника та громадського активіста. На питання онука: бабусю, а чим відрізняються українські казки від російських? – бабуся казала, в російських казках все надія на чудо – то скатерть-самобранка, то по щучому велінню, а в українських – маленький Івасик Телесик, а
вже пасе гусей, допомагає дідусю та бабусі… Назавжди запали йому в душу перші враження: такий прекрасний край, добрий роботящий народ – і невдячна, тяжка праця поневолених радянською владою селян.
Перший клас закінчив Олександр у сільській школі с. Матяшівка, де директором була рідна сестра мами – Катерина Олексіївна, яка мала величезну бібліотеку. Потім батьки забрали його до Полтави, де вони жили на вулиці із прекрасною назвою Лугова. Там він і продовжив навчання у середній школі №12 по вулиці Нариманівській. Класний керівник Піскун Галина Юріївна викладала літературу, а також завідувала бібліотекою: помітивши, як тягнеться Олександр Келим до книжок – підкладала йому поетичну літературу, книги про образотворче мистецтво… Та кожне літо, тільки закінчиться навчальний рік, летів Сашко у рідну Оріхівку, до друзів дитинства, до книжок…
На околиці села Фльорівка, в якому жили дід (Келим Григорій Мефодійович (1894 – 19.05.1969 р.) і бабуся по батьку, стояла маленька хатинка двоюрідного діда – Келима Штефана: довго він не корився радянській колективізації, спродував майно та переїздив до регіону, де ще не було колгоспів – із Полтавщини на Донбас, із Донбасу за Урал… А вже коли і там дістала радянська влада та все відібрала, повернувся до рідної Фльорівки, збудував хатинку, завів пасіку та й жив за рахунок меду. Таким і запам’ятався: латані штани, солом’яний бриль, добрі та тверді очі.
Поставить на стіл тарілку з медом, глечик молока, духмяний хліб – гладить по голові та примовляє: пам’ятай Сашко, дід Штефан на радянську владу жодного дня не працював!
Десь із п’ятнадцяти років потягло до малювання – почав ходити до художньої студії у Будинку культури турбомеханічного заводу, де викладав художник Яків Якович Ніконенко. Тоді ж познайомився із художниками, які залишилися друзями на все життя: Володимиром Бернацьким, Дмитром Меркур’євим, Володимиром Безугловим та багатьма іншими… Після закінчення школи почав працювати художником у Полтавському музично-драматичному театрі ім. М.В. Гоголя.
Спілкування з людьми мистецтва, які потерпали у жорстких лещатах комуністичної ідеології, формували стійке несприйняття радянської дійсності. Не давала спокою зневага тоталітарної радянської влади до елементарних прав людини – вже в 1969 році перший допит у КДБ «за антирадянську агітацію»…
«Перший раз я був викликаний на допит в КГБ в далекому 1969 році, коли мені було всього 21. Ось із того часу неодноразово відбувалися допити в КГБ, різні підписки про мовчання. Тоді мене переслідували по 58-ій статті за антирадянську пропаганду та агітацію. У 1989 році, тобто на 20-тиліття переслідувань КГБ полковник Євген Кирилович Марчук, на той час начальник Полтавського управління КГБ приносив мені офіційні вибачення «за безпідставні
переслідування». Після того – принизливе постійне стеження, допити… допити… допити…
1968 – 1988 рр. – працював художником, із перервою на навчання у Харківському художньо-промисловому інституті.
1972– 1977 рр. – Харківський художньо-промисловий інститут, професія – художник.
Після повернення до Полтави працював у різних художньо-оформлювальних установах, брав участь у художніх виставках.
Із 1985 року працював у Полтавському обласному художньо-оформлювальному комбінаті. З цього часу починається активна громадська діяльність Олександра Келима: він обирається головою профспілкового комітету комбінату, головою ради трудового колективу. Із початком перебудови у радянській державі змінюється ставлення до приватного підприємництва – створюються кооперативи, починається приватизація. Актив комбінату швидко готує його до приватизації на користь колективу. Перелякане керівництво у кінці 1988 року ліквідовує комбінат… В цьому ж році О. Келим створює ініціативну групу для підготовки та проведення першого в Полтаві демократичного мітингу. До неї входять громадські активісти Полтави: Зоя Коваленко, Микола Кульчинський, Олександр Чирков, Євген Черкаський, Сергій
Гупало, Михайло Дяченко, Сергій Пасічний, Володимир Панченко, Микола Поштаренко, Володимир та Фелікс Ідзинські, Ірина Коваленко, Юрій Бречко та інші. Зоя Коваленко надрукувала оголошення (на друковану сторінку їх вміщалося біля десяти) і вони були розклеєні біля зупинок, магазинів та в інших людних місцях.
1988 р. – провів, 24.06.88 року перший в Полтаві демократичний мітинг. Утворив недержавну громадську організацію Центр громадських ініціатив. 24 липня біля кінотеатру ім. Котляревського зібралося біля трьох тисяч людей! Мітинг відбувся біля пам’ятника Слави – на ньому складено вимоги до влади, утворено незалежну громадську організацію – Центр Громадських ініціатив, яка і визначала подальші масові акції у Полтаві.
У січні 1989 року делегація полтавців (О.Келим, Володимир та Фелікс Ідзінські) бере активну участь в установчій конференції «Меморіалу» в Москві, О. Келима обирають до правління цієї організації.
У 1989 році О. Келим ініціює утворення в Полтаві громадських організацій: Полтавського осередку Всесоюзного історико-просвітницького антисталін-ського товариства «Меморіал», екологічну організацію «Зелений Світ», міську організацію Народного Руху України. В тому ж році група активістів Полтавщини (О. Келим, З. Коваленко, М. Кульчинський, О. Чирков, С. Гупало, О. Сергієвський) увійшли до складу організаційного комітету Народного Руху України. 8–9 вересня у 1989 році в Києві, в актовому залі Політехнічного інституту, відбувся Установчий З’їзд всеукраїнської громадської організації Народний рух України за перебудову.
У 1989 році відбуваються перші вибори народних депутатів СРСР на конкурсній основі. Та спроба Олександра Келима взяти участь у тих виборах закінчується на самому початку. Виборча комісія під тиском тоталітарної комуністичної влади відмовляє в реєстрації, хоча сім (!) трудових колективів висунули, як тоді називали, «неформала» О. Келима кандидатом у депутати із дотриманням всіх необхідних процедур! І тільки коли не відбулися вибори у національно-територіальному окрузі, О. Келима під тиском громадськості реєструють у якості кандидата у депутати.
Звичайно, при шаленому опорі влади виграти вибори не вдається, хоча у Полтаві О. Келим набирає більше половини голосів виборців із двох з половиною десятків претендентів! З того часу Олександр Келим бере активну участь у всіх виборчих кампаніях, які відбуваються в Україні, в якостях кандидата, керівника штабу, керівника громадської приймальні. Навчався на семінарах, які проводили Фонд «Демократичні ініціативи», Національний Демократичний Інститут міжнародних відносин США, Фонд Конрада Аденауера, фонд Каунтерпарт, Міжнародне товариство Прав Людини, Дім Свободи та інші організації.
1.05.90 – 11.09.98 рр. – голова обласної організації НРУ, заступник голови ПОО НРУ.
1989 – 2002 рр. – активний учасник всіх виборчих кампаній в Україні, в якостях кандидата в народні депутати, працівника виборчого штабу, керівника інформаційно-консультативного центру, керівника громадської приймальні.
У 1995 році у складі делегації Народного Руху України проходив навчання у Лондоні (Великобританія). Представники Руху вивчали роботу місцевого самоврядування, діяльність осередків консервативної партії.
У 1996 році О. Келим обирається головою полтавського обласного комітету на підтримку прийняття нової Конституції України, до якого входило п’ять демократичних партій та 15 громадських організацій.
У 1998 році Олександр Келим бере активну участь в організації та роботі першого у Полтаві мистецького пленеру, до якого долучилися багато митців із різних кінців України.
1999 рік – керівник проєкту «Інформаційно-консультаційний центр «Свобода вибору» – загальне керівництво проєкту, проведення семінарів тренінгів для спостерігачів на виборчих дільницях. Відповідно до проєкту за 3,5 місяці було видано та розповсюджено в Полтаві (де, до речі, проживає трохи більше трьохсот тис. жителів) 550000 примірників бюлетеня «Свобода вибору», 50000 листівок для молоді, 120 радіореклам. Проєкт був відзначений серед п’яти кращих, із майже ста реалізованих у рамках коаліції громадських організацій України «Свобода вибору» (проєкт виконувався Полтавською філією Суспільної служби України).
Із 2001 року – голова координаційної ради Асоціації громадських організацій національно-демократичного спрямування Полтавщини.
2002 рік – керівник громадської приймальні Полтавського регіону всеукраїнського проєкту «Громадський моніторинг порушень виборчих прав громадян України під час підготовки та проведення виборів до ВР України та органів місцевого самоврядування 2002 року».
У 2003 році до 55-річчя художника О.Келима у Художньому салоні проводиться його персональна виставка, яка отримує високу оцінку у мистецьких колах.
2003-2004 рр. – керівник проєкту «Створення Архіву правозахисту» (проєкт виконувався Полтавською філією Суспільної служби України). Проєкт спрямований перш за все на збільшення ефективності роботи правозахисних організацій, надання громадянам більш якісної правової допомоги та послуг. Для забезпечення цього відкрита громадська приймальня та створена мережа правозахисних організацій області. Також створений та постійно поповнюється Архів правозахисту, який має і електронну версію.
2004–2005 рр. – незалежний консультант Координатора проєктів ОБСЄ в Україні по Полтавській області. О.Келим у якості консультанта ОБСЄ координував діяльність іноземних спостерігачів під час виборів Президента України. Дякуючи ефективній роботі представників ОБСЄ Європейська спільнота не визнала результатів голосування другого туру, що в значній мірі позначилося на офіційному призначенні третього туру виборів, у результаті якого перемогу отримав кандидат від опозиції Віктор Ющенко. У січні 2005 року за активної участі Олександра Келима була утворена Громадська рада «За чесну і прозору владу», метою якої визначено «контроль за формуванням та діяльністю влади».
Грудень 2005 р. – березень 2006 р. – керівник проєкту «Свідомий вибір 2006».
23 – 24 травня 2005 р. – організував у Полтаві семінар «Розробка кампаній з просвіти виборців напередодні парламентських виборів 2006 р.» В цьому ж році, 23 серпня у Художньому салоні відкривається фотовиставка О. Келима «Помаранчеві майдани Батьківщини», яка отримала дуже схвальні відгуки від громадськості міста. І найкращою похвалою Олександру Келиму, художнику і громадянину, є слова краєзнавця Волоскова В.Ф. із книги відгуків: «Спасибі вам за правду! Подивився ці фото і наче знову побував на полтавському майдані, заново пережив ті незабутні дні. А які прекрасні обличчя зафіксувала Ваша небайдужа рука, скільки душі і серця вкладено в ці світлини! Від душі дякую, спасибі, що Ви залишаєтесь авторитетним митцем, знаним у Полтаві інтелігентом з чесним ім’ям!»
У 2008 році, з 27 травня по 1 червня в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) демонструвалася виставка фотографій «Олександр Келим. ФОТО і життя».
1999-2006 рр. – член управи Полтавської філії Суспільної служби України, консультант-правозахисник, керівник проєктів.
2006-2010 рр. – голова громадської колегії при міськвиконкомі Полтавської міської ради.
Ганна Кіященко