18 червня минає 110 років від дня народження знаного живописця та графіка Леоніда Івановича Чернова. Народився художник у Старобільську, на Харківщині, 1915 року. Першу мистецьку освіту здобув у Харківському художньому училищі (1934-1937 рр.), а з 1937 по 1942 р. навчався у Харківському художньому інституті, де його викладачами були Михайло Козик, Олексій Кокель та Микола Самокиш.
Початок самостійної творчості митця припав на роки Другої світової війни. В цей час він продовжував навчання у Самарканді, куди було евакуйовано інститут. Там Чернов створив багато портретів, сотні етюдів та захистив дипломну роботу, якою стала картина «Підвіз зброї партизанам».
Усе його подальше життя було пов’язане з творчою та педагогічною діяльністю. З 1944 по 1947 рр. Леонід Чернов обіймав посаду директора Харківського державного художнього училища, а згодом – викладача Харківського художнього інституту (з 1961 р. – доцент, з 1977 р. – професор).
Художник працював у галузі станкового живопису та станкової графіки, писав пейзажі, натюрморти, портрети, тематичні картини.
До найбільш відомих належать: «Вечірня пісня» (1957), «Мрії» (1961, «Над землею» (1966), «Осеніє» (1967), «Портрет А. Щеглова» (1984), цикли малюнків до українських народних пісень (1961-1965), «По шевченківських місцях» (1963), за мотивами поезій Тараса Шевченка (1964), цикл пастелей «Мальовничий світ» (1978-1990).
Леонід Чернов брав участь в обласних, республіканських та зарубіжних художніх виставках. У 1966 році художник був удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Помер Леонід Іванович Чернов 24 жовтня 1990 року у Харкові.
Твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Харківському художньому музеї та в багатьох інших музеях і приватних колекціях.
У Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка знаходиться кілька робіт митця, серед яких, як друкована графіка – «На пасовиську» (1949), «Село Зубівка. Будинок, в якому жив Д. Гурамішвілі» (1955), «Нова пісня» (1960), «Вишивальниці» (1960 ), так і живописні твори – «З евакуації» (1945) та «Циганка» (1946).
Графічна робота «Вишивальниці» виконана в техніці кольорової ліногравюри з використанням тонких контурних ліній та м’якої штриховки, що створюють делікатну текстуру і надають образам теплоти. Проста, лаконічна композиція налаштовує на сприйняття діалогу між двома вишивальницями. Теплі пастельні відтінки — жовтий, вохристий, червоний — які гармонійно поєднуються з традиційними елементами українського вбрання, підкреслюють інтимність побутової сцени, жіночу зосередженість на процесі рукоділля.
Твір «Село Зубівка. Будинок, в якому жив Д. Гурамішвілі» виконаний в техніці автолітографії. Насамперед, він вражає своєю колористичною побудовою, застосуванням текстур і тональних ефектів. За допомогою різнобарвних контрастних площин, темних силуетів дерев та хатини з теплим рожево-помаранчевим небом, автор створює поетичну атмосферу українського вечора.
Автолітографія Леоніда Чернова «На пасовиську» занурює глядача у сільське повсякдення. Вдале поєднання анімалістичного та пейзажного жанрів підкреслює натуралістичний характер сцени з тваринами на передньому плані.
У «Новій пісні» поєднується м’яка лінійність кольорової ліногравюри з теплими пастельними відтінками, серед яких переважають вохристі, рожеві, блакитні й червоні тони. Композиція врівноважена: група дівчат у традиційному вбранні зображена на передньому плані, а глибочінь пейзажу, що служить фоном, підкреслює атмосферу спокою й ліричності.
Живописні роботи Леоніда Чернова з фондів музею – це виразні зразки післявоєнного живопису, що поєднують емоційну наповненість з майстерною технікою.
Картина «З евакуації» (1945) відображає момент повернення людей до рідної домівки, сповнена драматизму, надії, взаєморозуміння та людяності. Майстер застосовує темпераментну живописну техніку — мазки динамічні, фактурні, з видимими слідами пензля, що передає напругу й рух жанрової сцени. Композиція будується по горизонталі, мовби продовжуючи рух потяга, який щойно прибув. У центрі уваги — зворушливі обійми, сльози, подив і радість — усе це передано через виразні жести, міміку та пози персонажів. Художник використовує приглушену кольорову гаму з домінуванням сірого, коричневого, землистого — кольорів війни, пилу й дороги. Водночас є теплі відтінки в обличчях людей, одязі, які символізують надію, родинне тепло й повернення до життя. Туман, дим від паровоза, багаж на передньому плані створюють глибоку атмосферу реалістичної сцени, підсилюючи історичну достовірність і емоційне напруження. Стиль Чернова тяжіє до соціалістичного реалізму, однак у цьому творі виразно звучить психологічна нотка, що робить картину живою, людяною та універсальною.
