Ще свіжі в пам’яті незабутні моменти Всенічної Літургії мирного часу: Хресний хід, радість: «Христос Воскрес!» і причастя, просвітлені обличчя прихожан. Вкотре подумки повертаючись до цієї події, мимоволі замислюєшся про те, що сутнісне, глибинне розуміння Пасхи загальне, однакове в усіх – Христос воскрес, смерть переможена, надія знову повернулася у цей світ, хід історії змінився. Проте у кожного з нас Великдень свій, його візуальний образ індивідуальний. У когось це сільська церква і рідна домівка, у іншого – біла крохмальна скатертина, а на ній паски, фарбовані яйця та інші великодні наїдки, у декого – сонячний день, ніжна зелень першого листя і гілочки верби тощо. Пропонуємо поглянути на Велике свято очима відомого полтавського пейзажиста, майстра декоративного мистецтва, монументаліста, педагога, народного художника України Павла Івановича Волика (1941-2018) і вкотре переконатися у тому, що при спільному розумінні суті свята, Великдень у кожного свій. Павлу Волику притаманне те, що особливо увиразнює його поміж іншими художниками. Це – проникнення у внутрішню сутність зображуваного, відчуття цілковитої присутності в ньому, як це можна бачити у великодніх натюрмортах.
