Тимофій Лящук – один з найвизначніших майстрів плаката, відомий український живописець і графік, що багато років працював на ниві національного мистецтва.
Тимофій Андрійович народився 24 березня 1929 р. (за паспортом – 1930 р.) в селі Оболонь, Семенівського району на Полтавщині. Рано лишився батька. Через велику завантаженість мами на роботі, виховувався дідусем, мудрим, глибоко віруючим чоловіком. Перші професійні навички взяв у Володі Литвина, який до війни навчався в художній студії Дніпропетровська. З 1946 по 1951 рр. навчався в Київській художній середній школі, де його викладачами були Євген Волобуєв (1912-2002) та Олена Яблонська (1918-2009). Вже у 1947 р. він залишився сиротою, на утриманні старшого брата Володимира – курсанта. 1957 р. отримав диплом Київського художнього інституту, де пройшов майстерню Василя Касіяна (1896-1976). У 1958 році був прийнятий до СХУ. В період 1959-1972 рр. сумлінно працював головним редактором «Агітплакату СХУ». Вже у 1964 р. Василь Касіян довіряє йому очолити майстерню плакатного мистецтва в КХДІ, де він викладає з 1964 по1994 рр. А від 1976 р. йому присуджують звання професора, водночас від 1979 р. він керує навчально-творчою майстернею плакатного мистецтва факультету графічного мистецтва . За самовіддану і творчу працю 1969 р. йому присвоюють почесне звання заслужений діяч мистецтв УРСР. Протягом всього творчого життя, від 1957 р., Т. Лящук був активним учасником всеукраїнських, всесоюзних, закордонних художніх виставок. Представляв персональні виставки в Києві у 1977-78, 1983, та 1997-1998, 1999-2000, 2002, 2011 рр. і у Львові у 1983 р. Був лауреатом республіканських конкурсів на кращий політичний плакат у 1961, 1966, 1969 рр.
Найбільше присвятив себе галузям станкової графіки, монументального мистецтва та живопису. Був автором статей на мистецькі і морально-релігійні теми. Його роботи зберігаються у Запорізькому, Одеському, Харківському художніх музеях, Хмельницькому та у Вінницькому, Запорізькому, Полтавському краєзнавчих музеях, Музеї плаката у Варшаві.
Після ліквідації майстерні плаката Т. Лящук перервав тридцятирічну викладацьку кар’єру. Вивільнена енергія дала можливість напрацювати близько 20 персональних виставок. Він зазначав, що присвятив ниві мистецтва понад 60 років. На схилі літ охрестився в Михайлівській церкві Київського патріархату в 1990 р.
Колекція Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка має десять творів Тимофія Лящука.
Це – вісім чудових акварелей, легких і прозорих, тонких за настроєм, написаних широко, сміливо, натхненно, соковито, «а ля прима». Серед яких залитий сонячним світлом пейзаж «Надвечір’я» (1975), виконаний із застосуванням прийому письма по вологому «Вечір в дюнах» (1961), соковите зображення фрагменту хати з глибокими, контрастними тінями від сонячних променів на траві – «Хата», швидкий етюд «а ля прима», з ніжним рожевим небом над свіжою літньою зеленню дерев – «Дорога в полі вечором» (1975), «Пейзаж» (1975) з білим храмом у далечині та двома, огорненими дорогою копичками на передньому плані. А також два варіанта чоловічого портрета – типових робіт для студента-початківця, виконаних у 1952р. і «Портрет студентки» (1979) вже зрілого майстра з відшліфованою технікою штрихування вугіллям, завдяки якій досягнуто вдалої передачі матеріальності, тілесності та ніжної дівочої краси.
Яскравим прикладом зрілого періоду творчості художника є станкове живописне полотно «Боголюбивий Седнів» 2002 р. Перед нами твір, якому притаманна глибока філософія з радісною мажорною гамою кольорів, увагою до ретельно прописаних деталей. Ліричний пейзаж з храмами, історичними будівлями з синьо-жовтим прапором. На передньому плані сам художник з етюдником під парасолею у куточку.
Бабуся з козою і собачкою виступають тут як глибинний символ праматері. А зображена в центрі полотна пара вільних коней, що гармонізують природу і людину – символом вірності і відданості. Мов німб вінчає відкриту композицію твору веселка. Символ «Веселки» сягає корінням у класичну грецьку та римську міфології де уособлюється як посланець богів, чи міст перекинутий з неба на землю, або обіцянка прощення і відродження.
Твір «Натюрморт» 2009 р. демонструє поціновувачам класичну композицію квітів у скляному посуді з парою яблук і сливою. Віддзеркалення елементів натюрморту на прозорій поверхні столу, де розташовані квіти і фрукти підкреслюють особливу чарівність, крихкість оточуючого світу. Майстер легко, майстерно підкреслює красу і швидкоплинність літа, гармонійно поєднуючи яскраві барви.
«Ідейна наповненість, лаконічність образів і виразність змісту, гармонійне поєднання яскравих барв, широке застосування зображальних метафор – усе це зумовлює і пояснює успіх творів Т.Лящука.», писав про свого учня видатний український митець, народний художник СРСР, професор Київського художнього інституту Василь Касіян (1896-1976). І це є найвище визнання!
Матеріал підготувала Алла Тимошенко
