23 березня виповнюється 130 років від дня народження українського живописця і графіка, члена Спілки художників України (1938), заслуженого художника УРСР Сергія Миколайовича Єржиковського. Доля подарувала йому довге життя, але на цьому шляху довелося пережити багато випробувань. Він був учасником трьох воїн – Першої та Другої світових і громадянської війни 1917-1921 років. Усе пережите мало вплив на його творчість, на формування мистецьких вподобань, тематику робіт. Знайомство з Федором Кричевським, видатним майстром українського живопису, на початку 1920-х років справило сильне враження на молодого Єржиковського, утвердило його у думці обрати шлях художника. 1922 року, після демобілізації, він вступив до Київського художнього інституту. Навчався у майстерні Кричевського, де йому була до вподоби створена педагогом атмосфера творчого процесу, рівняння у майстерності на кращі зразки світового мистецтва, повага та підтримка кожного.У своїх спогадах Сергій Єржиковський писав: «Я дуже поважав цього безмежно талановитого майстра пензля, людину великої культури, людину глибоку, з високими естетичними смаками та вимогами, покликану розв’язувати найскладніші мистецькі завдання. …». Надалі відносини між вчителем та учнем переросли у міцну й тривалу дружбу.
За дипломну роботу «Дроворуби» (1928) Єржиковський одержав звання художника і відрядження за кордон. Вже тоді визначився з напрямком у творчості; героями багатьох його робіт стала людина. Він писав портрети людей різного роду занять – робітників сільської праці, військових,діячів культури та науки, дитячі образи, сповнені безпосередності й чистоти. Ержиковський у мистецтві портрета прагнув досягнути гармонійного поєднання зовнішнього зображення із притаманним моделі характером, почуттями. Виразні, насичені емоціями його сюжетно-тематичні роботи на історичну тематику, батальні твори, жанрові композиції. Надзвичайно витонченими та поетичними є пейзажі мистця, які складають цілі цикли з краєвидів Дніпра, Карпат, Полтавщини, Вінниччини.
Кілька десятиліть Сергій Єржиковський присвятив педагогічній діяльності, яку розпочав одразу ж після закінчення інституту. Він викладав рисунок і живопис у профільних вишах Києва та Харкова, у 1947 році отримав звання професора. Його учні склали потужне коло художників українського образотворчого мистецтва.
У збірці Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка зберігається один живописний твір та чотири графічні роботи мистця. «Портрет Терентьєва Василя Гавриловича» (1972, полотно, олія, 107х75) надійшов до фондів музею у 1977 році від Дирекції художніх виставок України. Зображена людина – сучасник автора, який теж пройшов шляхами Другої світової війни, у повоєнний часзаймався інженерною справою. Оригінальні графічні твори Сергія Єржиковського датовані 1943 роком. Перебуваючи на фронті, він фіксував у графіці епізоди війни, малював портрети своїх друзів-воїнів. Ці твори є свідченням воєнного часу, його художнім літописом. Фронтові роботи художника експонувались на виставках, присвячених подіям Другої світової війни.
До збірки музею графічні роботи Єржиковського надійшли у 1949 році.
Матеріал підготувала Марина Салюк
