Ілля Юхимович Рєпін (1844-1930)

Ілля Юхимович Рєпін (1844-1930). До 180-річчя з дня народження

Мистецтво я люблю…невиліковно

І. Рєпін

Його твори входять до світової колекції культурного надбання людства. Він вражає силою художнього мислення, масштабністю, багатогранністю і неймовірною працездатністю. Багатство жанрів і тем, піднятих мистцем, свідчать про неабиякий рівень інтелекту та ерудиції, які набуваються тільки наполегливою працею над собою. Фахівцями написана значна кількість книжок, зокрема монографій, присвячених його життю та творчості. Цей Майстер належить світові. Йдеться про Іллю Юхимовича Рєпіна…

Його картини нікого не залишали байдужими, їх активно обговорювали на Всесвітніх виставках у Відні (1873) і Парижі (1878), численних виставках, організованих Товариством пересувних художніх виставок. За своє життя Ілля Рєпін створив потужну галерею абсолютно оригінальних та неповторних типів, характерів, темпераментів. Мистецтво Майстра, яке зазвичай відносять до реалістичного напрямку, вийшло за його межі, наповнилося експресією, розмахом, соковитістю барв.

Поряд з Рєпіним-художником постає Рєпін-письменник. Багатство мови, розвинута ерудиція, безумовно, свідчать про його письменницький талант. Написана ним книга спогадів про дитинство та юність «Далеке близьке» містить мемуарну частину – розповіді про сучасників автора та розділ «Листи про мистецтво» (1893-1894), в якому він чітко  формулював свої думки з питань мистецтва того часу, його розвитку, проблем художньої освіти. Вражає і величезний епістолярій мистця, який охоплює значний період його життя аж до останніх днів.

Твори Рєпіна знаходяться у багатьох музеях світу. Зберігаються вони і в приватних збірках. Полтавському художньому музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка належить дві роботи Майстра. Це – етюд до картини«Воскресіння дочки Іаїра» (1870. Полотно, олія. 38,5х50) і «Жіночий портрет» (1887. Полотно, олія. 57,5х46).

Етюд був написаний Іллею Рєпіним як допоміжний до його академічної програмної роботи у Петербурзькій академії мистецтв. За картину «Воскресіння дочки Іаїра» (1871, ДРМ) він отримав Першу золоту медаль разом зі званням художника Першого ступеню та правом на шестирічне перебування за кордоном державним коштом. На полотні відтворений біблійний сюжет, у якому йдеться про чудо воскресіння дочки єврейського старійшини Іаїра у Капернаумі. Окрім фігури Ісуса Христа біля ліжка з дівчинкою, у глибині темряви зображено кілька фігур. За Євангелієм – це батьки дитини й апостоли. Рєпін досить докладно описав у книзі спогадів «Далеке близьке»: свій психологічний стан та роздуми, пошуки живописного рішення біблійної сцени, коли через обрану композицію, кольорову гаму глядач має відчути атмосферу великої напруги, появу надії на подолання смерті й відродження життя. Допомогою у набутті певного емоційного стану під час роботи над картиною слугувала музика видатного німецького композитора Людвіга ван Бетховена, твір «Quasi una fantasia». На підготовчому етапі Рєпін робив малюнки олівцем, ескізи, етюди до картини, вони теж зберігаються у колекціях музеїв та приватних збірках. Етюд з колекції ПХМГМ імені Миколи Ярошенка сам автор вважав найвдалішим… На ньому – головна сцена дійства: Христос біля ліжка дівчинки у момент воскресіння. Молодий художник намагався подолати сухий академізм у трактуванні біблійного сюжету, надати сцені відчуття реальності того, що відбувається. Вже тоді ми бачимо Рєпіна-колориста, його майстерність у передачі білого – холодного на простирадлах, що спадають, і складках одягу Христа та теплого від полум’я свічок.

Етюд зберігається у фондах ПХМГМ імені Миколи Ярошенка з моменту заснування закладу – 1919 р. Він входив до мистецької збірки М.О. Ярошенка, яка була подарована, згідно волі художника, його вдовою, Марією Павлівною, місту Полтава. Вона, піклуючись про подальшу долю картинної галереї чоловіка, у своїх зверненнях до офіційних органів вказувала, що збірка налічує понад 100 картин і етюдів, 23 робочих альбомів з малюнками олівцем самого художника та значну кількість творів художників Товариства пересувних художніх виставок, серед авторів яких відомі імена Рєпіна, Полєнова, Нестерова. У духовному заповіті Марії Павлівни, складеному у квітні 1914 року, окремим пунктом записано, що колекція ця ні поповненню, ні скороченню, ні поєднанню з іншими творами мистецтва не підлягає, а повинна зберігатися в тому складі, в якому буде передана Полтавському губернському земству. Колекція стала основою музею, який був відкритий у Полтаві 27 квітня 1919 року під назвою «Картинна галерея».Фундатором і першим директором закладу був М.Я. Рудинський. Тож на підставі цього маємо провенанс (англ. provenance – походження, попередня історія) етюду, важливу частину з підтвердження оригінальності будь-якого мистецького твору. Про наявність роботи в музейній колекції згадувавз авідувач картинної галереї у 1920-1930 роках М.М.Бокій-Бикадоров у статті «Збірка художньої галереї музею» (1928). У 1940 році робота перебувала на реставрації в Центральних науково-дослідних реставраційних музейних майстернях у Києві, реставраційні заходи проводив художник-реставратор і живописець Д.Н. Невкритий. Доля вберегла цей чудовий твір у важкі роки Другої світової війни, коли музей втратив значну частину мистецької збірки. З часу повернення з евакуації в 1945 році етюд Рєпіна займає гідне місце у постійно діючій експозиції ПХМГМ імені Миколи Ярошенка.

В експозиції музею знаходитьсяй інша робота Іллі Рєпіна – «Жіночий портрет». За життя художник створив величезну галерею образів його сучасників, яка вражає не кількістю, а здатністю художника розкрити людину, її внутрішній світ, характер, показати епоху, в якій вона живе.У кожному портреті – своєрідність моделі, і для досягнення цього Рєпін уміло підбирав характерну позу, продумував композицію твору, колористичну гаму. Портрети, створені ним у графічних техніках, не поступаються за рівнем майстерності живописним. Постійна творча практика у цьому жанрі допомогла художнику при створенні великих картин історичного та побутового змісту із значною кількістю фігур, розмаїттям типів і характерів.

Жіночий портрет надійшов до фондів ПХМГМ імені Миколи Ярошенка у 1946 році разом з групою творів, які музей отримав для поповнення колекції після значних втрат під час нацистської окупації Полтави 1941-1943 років (Акт державної закупівельної комісії № 630 від 26.ХІІ.1946 р.). Поясний портрет молодої вродливої жінки спонукає до уважного споглядання, мовчазного діалогу з нею.Темне однорідне тло акцентує освітлену модель. Ніжні риси обличчя, задумливий погляд великих карих очей у простір повз глядача, каштанове волосся акуратно зачесане і прикрашене витонченим букетом з квітів. На жінці закрита біла блуза, у передачі кольору якої вражає майстерність Рєпіна створювати білий через численні тональні нюанси інших кольорів, у цьому випадку – блакитного, сірого, вохристого… Позою моделі художник вказав надеякі риси її характеру. Науковці музею при дослідженні твору намагалися встановити ім’я зображеної особи. На жаль, вона досить залишається незнайомкою.

Марина Салюк

Використані джерела та література

Репин И. Далекое близкое. – М. : Искусство, 1953. – 520 с.

Збірка художньої галереї музею // Збірник Полтавського державного музею ім. В.Г. Короленка, присвячений 35-річчю музею. – Полтава, 1928. – Т. 1. – С.117-137.

Архів ПХМ ГМ імені Миколи Ярошенка