Ігор Єлісєєв: із Києва з любов’ю

88
10 березня 2023 року у великій виставковій залі Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка відкрито виставку відомого українського художника Ігоря Єлісєєва “Із Києва з любов’ю”
Ігор Єлісєєв належить до покоління художників, чия творчість починалася у перші пострадянські роки. Бурхливі 90-ті для українського мистецтва стали насправді переламними. В цей час, в холодних майстернях, але з палкими розмовами, формувалось нове мистецтво і нове покоління митців. Далеких від соцреалізму,  позбавлених держзамовлення і гарантованого заробітку, але вільних йти своїм власним творчим шляхом.
Як стало зрозуміло через роки, це покоління дуже різне. Серед них і гучні, дещо скандальні паркомунівці, і лірики, і неосимволісти. Бурхливе спілкування молодих художників відбувалось навколо Київського Художнього інституту (тоді Київській державний художній інститут, нині Національна Академія образотворчого мистецтва), його майстерень і гуртожитку. В Київ з’їхались митці з різних регіонів. В тому числі – з Полтави. За плечима Ігоря Єлісєєва вже була потужна мистецька школа. За плечима художника вже була потужня освіта. Спочатку Полтавська художня школа, де викладав Віктор Демидович Шершень. Згодом – Харківське художнє училище. Чи можна казати про специфічну Полтавську школу в Києві в цей час? Мабуть ні. Але спільне підґрунтя, вчителі, авторитети – це об’єднувало художників Полтавщини – Ігоря Єлісєєва, Едіка Бельського, Володимира Колеснікова, Анатолія Лавренко, Льва Маркосяна.
Творчість Ігоря Єлісєєва вже на перших, ще студентських виставках була дуже помітною. Своїм ліричним настроєм, романтичними темами, відсутністю будь яких натяків на непросту соціальну буденність того часу.
Навіть у назвах робіт і виставок 1990-х – «Польоти», «Сни про Леонардо», «Любити і любити», «Все і фрукти» – відчувалось послідовне бажання творити прекрасне, захоплюватися ним і передавати це захоплення глядачу.
Згодом зросла увага до творчості художника і за кордоном. Наприкінці 1990-х початку 2000-х він приймає участь у міжнародних проектах в Іспанії («Нове мистецтво», 1998), Швейцарії («Десятиліття Чорнобильської трагедії», 1996), США («Скарби забутої країни», 1995). Постійно мандрує Італією, Словаччиною, Молдовою, шукаючи нові теми, ландшафти, колорит.
В цей час сформувалася специфічна і дуже впізнавана манера живописного письма художника. Його мерехтлива поверхня, що іноді нагадує полотна імпресіоністів, а іноді стає дуже фактурною, об’ємною, експресивною.
Освіта художника монументаліста (навчався в КДХІ в майстерні монументального живопису Микола Стороженка) вплинула на здатність Ігоря працювати з різними форматами: серед його робіт є маленькі, камерні, але він з легкістю опановує великі формати, як в роботах «Рух горізонталі», «Ікарушки».
Живопис Ігоря Єлісєєва здебільшого фігуративний. І навіть коли образ майже розпадається на плями – ми все одно впізнаємо легкі силуети жінок, дітей, контури дерев або квітів. Часом теми живопису змінювалися. Від романтично-естетських жіночих образів до екзотичних натюрмортів або зображення тварин. Але є і улюблені: це пейзажі Полтавщини, насичені сонцем фрукти, тонкі вантажні ровери та… жінки. Жінки задумливі, прекрасні, наповнені гармонією. Здається, мари минулих століть, образи витончених дам і галантних джентльменів блукають в його роботах з 2000-х років і донині.
Ігор відноситься до тих художників, які не чекають натхнення. До тих, хто йде в майстерню і бере в руки пензель незалежно від настрою і подій. А натхнення приходить. Завжди. Так працювали художники Відродження та 19 століття. Так працюють і зараз ті, хто є художниками не тільки за натхненням, а й за професією.
І ця професійність не могла не привести Ігоря Єлісєєва до викладання. Починаючи з 2004 року він навчає студентів вищих навчальних закладів малюнку, живопису та композиції. Спочатку у Київському національному університеті культури та мистецтв, згодом, після тривалої паузи, у Національному авіаційному університеті. Все менше залишається часу на власну творчість. Але бажання передати вміння і знання є закономірним етапом творчої праці.
Сьогоднішні теми художника це його відгук на ті події, які ми всі переживаємо. Але і тут він знаходить фарби і сили творити красу. Все більше звертається до пейзажів. Розлогі ландшафти Полтавщини, туманні краєвиди знайомих місцин, невеличкі хатки десь на межі горизонту. Те, що близько. Те, що тримає.
Виставка «З Києва з любов’ю», яка відбувається цього року в Полтавському музеї є великим проектом, який демонструє різні етапи творчості художника. Дає можливість глядачу побачити різні теми і сюжети в творчості майстра. Для Ігоря можливість представити свою творчість у Полтаві – завжди радість. Так само як і зустрічі з глядачами, однодумцями, колегами і друзями, які обов’язково відбудуться.
Запрошуємо надихнутися творчістю майстра у Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка. Полтава, вул. Європейська, 5) з 10.03 2023 по 30.04.2023.
Пітеніна Валерія
мистецтвознавець, викладач  НАОМА, доктор філософії