Щороку 22 січня відзначається одне зі знакових свят українського державотворення — День Соборності України. Це свято відіграє значну роль в історії нашої країни. Навіки закарбувавши в пам’яті народній день, коли було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, воно є величним символом єдності українських земель, прикметною ознакою багатовікової боротьби за національні інтереси України. Шлях, пройдений українським народом, пройнятим ідеєю соборності — це шлях таких неймовірних страждань та випробувань і такого нескінченного терпіння, що порівнювати його можливо лише з Хресною дорогою Ісуса Христа. Одна й друга дороги завершилися Перемогою — Воскрес Христос, не вмерли й герої, що прокладали шлях до єдності, незалежності, до Воскресіння рідної землі. Філософське трактування величі цієї тотожності глибоко відчув і геніально показав у своїй серії кольорових ліногравюр на біблійну тему «Хресний шлях України» (1993) видатний український графік Василь Лопата. Одна із робіт цієї серії нині зберігається в музеї. Автор немов сплітає в ній з суворих ниток полотнищ українського буття та дивовижного пір’я крил ангела символічну сцену оплакування, в якій центром композиції є не постать янгола і не розпростерте жіноче тіло, а вогонь свічки-тризуба. Захищений янголом вогонь, вселяє надію і віру, дає розуміння того, що безпрецедентні втрати не були марними. Чіткими й стрімкими лініями, різким контрастом світла й пітьми майстер досягає загостреного звучання піднятої теми, будить в глядачах патріотичні почуття.
Василь Іванович Лопата — народний художник України, лауреат Державної (тепер Національної) премії імені Тараса Шевченка (1993), лауреат Міжнародної премії з екслібрису (Англія), Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва (2008), володар багатьох інших мистецьких відзнак, найбільш відомий як «батько української гривні». Він — один із тих митців для яких художнє осмислення української історії та літератури стало справою всього життя. «Його любов до України до національного — говорив, свого часу про Василя Лопату, видатний український живописець, графік, педагог М.Г. Дерегус (1904-1997), — не поза, не ідея, не умоглядний висновок, а пристрасть, поклик душі, натхнення…».
