Виставка «Відроджені шедеври», експонована у прес-центрі, як і цілий ряд проектів Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка 2019 року, присвячена 100-літньому ювілею музею. Вона демонструє значний обсяг роботи колективу, спрямованої на збереження мистецьких колекцій. Адже в житті будь якого музею немає більш важливішого завдання, ніж передати майбутнім поколінням ті культурні цінності, які він зберігає, у найкращому стані. Досягти цієї мети неможливо без постійної уваги до експонатів, без високого професіоналізму працівників музею та використання новітніх технологій і, звичайно ж, без комплексу реставраційно-консерваційних заходів та фахової допомоги реставраторів.
Формування колекцій Полтавського художнього музею фактично збігається з часом становлення науково-дослідної реставраційної справи в Україні. І хоча документально підтвердити факт реставрації експонатів ранньої музейної збірки вкрай складно, припустити її відсутність, з огляду на проблеми комплектування фондів та складнощі з транспортуванням, просто неможливо.
Особлива потреба в реставраційних заходах виникла після Другої світової війни. Невідкладного порятунку вимагали як повернені з евакуації експонати, так і нові надходження. Особливо пошкодженим виявився живопис. Протягом кількох десятиліть, аж до 1970-х рр. велась напружена праця над поверненням музейним полотнам експозиційного вигляду.
Але час — річ невблаганна і відреставровані 40-50 років тому твори, сьогодні вимагають посиленої уваги.
Останніми роками Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка підтримує тісні контакти з фахівцями Національного науково-дослідного реставраційного центру України та його Харківської філії.
Регулярні обстеження фондового зібрання та експозиції разом з працівниками цих закладів, планова професійна реставрація стали звичайним явищем для музею. Завдяки висококваліфікованим спеціалістам ННДРЦУ та Харківської філії ННДРЦУ, зокрема таким як М.О. Білошицький, А.О. Погрібний, Т.І. Єрьоменко, О.С. Шутова, Ю.М. Нікітенко, С.Р. Єфанова, В.І.Павленко, В.А. Проскуряков, Н.В. Івасюк, друге життя отримали понад 70 предметів основного фонду. Більшість із них сьогодні становлять гордість музейної колекції — це Жіночий портрет Генріха Гольпейна(1814-після 1888), Ікона “Богоматір з немовлям” О.І. Кропивникова, Морська затока невідомого художника голландської школи ХУІІ ст., акварелі талановитих майстрів ХІХ ст. В.І.Гау (1816-1895) і П.Ф Соколова (1791-1848), стан яких не дозволяв їх експонувати навіть тимчасово. Це масштабна за розміром батальна сцена невідомого художника початку ХУІІІ ст. “Битва Олександра Македонського з Дарієм», дві картини Філіппа Петера Рооса (1655/7-1706) під однойменною назвою “Пейзаж з отарою”, ікона невідомого художника середини ХУІІІ ст. “Богоматір “Нев’янучий цвіт”. Виникали, під час роботи над музейними експонатами, і неординарні ситуації, приймалися художниками-реставраторами нестандартні рішення. Так, при проведенні реставрації твору голландського живописця Віллема ван Беммеля (1630-1708) “Пейзаж з руїнами” виявилося, що картина складається із кількох частин і по всьому периметру має більш пізні доповнення. Дослідження складу грунту, пігментів шару фарби, техніки живопису, щільності самого полотна дали підстави дійти висновку, що лише центральна частина твору, розміром 79х139см, при загальному розмірі картини 106х195 см. — є авторською. Було прийняте рішення розкрити авторський живопис, що нарешті дало можливість наочно переконатися в справжній майстерності відомого голландського пейзажиста ХУІІ століття.
У 1971 році до музею із Миколаївської церкви в Диканьці надійшла ікона Святий Миколай. Вона була практично у безнадійному стані. Втрати фарбового шару становили до 90 % , значні пошкодження мала дошка на якій була написана ікона. Тривалий час за реставрацію твору ніхто не брався. Група харківських художників-реставраторів — А.О. Погрібний, Т.І. Єрьоменко та В.П. Болотін — розчистила і закріпила залишки іконопису, зміцнила дошку. Музейна реставрація не припускає не обгрунтованого втручання до твору. Оскільки втрати були дуже значними спеціалісти запропонували музею виконати реконструкцію цієї ікони. За залишками зображення вони провели дослідження авторської техніки, колориту та деталей іконографічного типу і відтворили зображення ікони на новій дошці. Таким чином музей після реставрації отримав не один, а два експонати, які тепер пропонує увазі глядача, експонуючи поряд культурну пам’ятку ХУІІІ ст. та її сучасну реконструкцію.
Підготовлена до ювілею виставка “Відроджені шедеври” представляє ще 35 відреставрованих останніми роками експонатів, які зберігаються в фондах музею і зазвичай недоступні для відвідувачів. Це і двобічна ікона “Несіння Хреста” та “Бичування”, і портрет бабусі (Марії Микитівни Гриньової-Курбатової) роботи Е.М.Белютіна (1925-2012), і “Пейзаж з отарою” Філіппа Петера Рооса (1655/7-1706), і портрет інститутки та гадяцького судді Хохловського невідомих художників ХІХ ст, картина “Трійка “ П.П. Соколова (1821-1899), портрет Берти Вільгельміни Шарлоти Ваншаффе, виконаний у 1817 р. німецьким художником Георгом Фрідріхом Адольфом Шьонером (1774-1841) і вишукана оправа для зеркала відомого різьбяра В.С.Гарбуза (1882-1972) і опішнянський куманець створений М.С. Кашею (Назарчук)
Кожен представлений твір унікальний, кожен є пам’яткою національної культурної спадщини, збереження якої становить сенс існування Музейного фонду України.
Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка сьогодні докладає чимало зусиль для того, щоб зберегти колекцію в належному стані. Фондосховище музею обладнане двома осушувачами повітря — Cooper & Hunter CH-2016WDP6-40LD Trau DH 2200, що дозволяє забезпечити відповідний температурно-вологісний режим. Стан експонатів постійно перебуває під контролем музейного реставратора та працівників наукового відділу фондів і експозиції.
Одна із представлених на нинішній виставці робіт — це копія з твору італійського художника Доменікіно Цамп’єрі (1581-1641) “Сивілла”, відреставрована художником-реставратором музею Т.В. Коркішком, експонати групи збереження “Тканини” – філоні, пояси, єпитрахиль, фрагмент підризника та інш. очищені від забруднень, пластифіковані і підготовлені до експонування науковим співробітником, художником по килимарству Н.Є. Дмитренко.
