Виставка «Ліричний погляд» в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка – значна подія в культурному житті міста. Вперше широкому колу поціновувачів мистецтва запропоновано переглянути усі роботи з колекції музею Олександри Іванівни Рощиної, 165 років від дня народження якої виповнилось у січні цього року.
Виставка «Ліричний погляд» в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка – значна подія в культурному житті міста. Вперше широкому колу поціновувачів мистецтва запропоновано переглянути усі роботи з колекції музею Олександри Іванівни Рощиної, 165 років від дня народження якої виповнилось у січні цього року.Сьогодні ім’я Олександри Рощиної, однієї з перших професійних художниць Полтави, відоме лише вузькому колу мешканців міста. Але культурне життя та освітні процеси, що відбувалися в першій половині ХХ століття у Полтаві, неможливо уявити без цієї постаті. Разом з іншими діячами культури і мистецтва, серед яких письменник Володимир Короленко, художники Василь Волков, батько та син Мясоєдови, скульптор Леонід Позен, диригент Федір Попадич, а також відомими освітянами міста, художниця сприяла розвитку духовно-естетичного середовища Полтави.
Народилася Олександра Іванівна 6 січня 1856 року в Санкт-Петербурзі. Батько художниці, Іван Степанович Колесов, інженер-шляховик за фахом, прагнув дати своїм трьом донькам різнобічну освіту. Олександра виявила нахил до малювання ще в дитинстві. В 1880 році після закінчення Смольного інституту шляхетних дівчат вона вступила до Петербурзької академії мистецтв. Її вчителем був талановитий педагог Павло Петрович Чистяков (1832 – 1919), школу якого пройшли свого часу такі майстри пензля, як Ілля Репін, Василь Полєнов, Віктор Васнецов, Василь Суріков, Валентин Сєров, Михайло Врубель. По закінченню академії з срібною медаллю молода художниця кілька років провела за кордоном, де знайомилась з досягненнями європейської культури, надихалась творчістю всесвітньо відомих митців в музеях Італії, Німеччини, Франції, удосконалювала свою професійну майстерність. Олександра Рощина повернулася на батьківщину з великою кількістю картин та етюдів, почала брати активну участь в художніх виставках. Різножанрові роботи художниці привертали увагу глядачів і це надихало її на подальшу плідну творчість. З 1895 року була членом Санкт-Петербурзького товариства художників.
Мало що відомо про особисте життя Олександри Іванівни. Вона вийшла заміж за Олексія Петровича Рощина, проте його тяжка хвороба затьмарила подружнє щастя. Спроба вилікувати чоловіка від туберкульозу в теплому Криму, на жаль, закінчилась для Олександри непоправною втратою… Однак вимушене перебування в південних краях залишило не лише сумний відбиток в серці художниці. Рощина створила чимало кримських краєвидів, а влітку 1899 року разом із сестрою Єлизаветою приїхала до Полтави, обравши її місцем постійного проживання. Тут вона отримала запрошення на посаду викладача малювання в інституті шляхетних дівчат, змінивши на цьому місті відомого у Полтаві педагога, художника, фотографа Василя Олексійовича Волкова (1840 – 1907).
Чуйність, безмежна відданість мистецтву і педагогічній справі, висока внутрішня культура Олександри Іванівни викликали глибоку повагу та любов до неї у вихованок закладу. Працювала Рощина і в інших учбових закладах міста, зокрема в жіночій гімназії Н.О. Старицької, середній школі №2, художніх студіях. Загалом понад сорок років віддала вона педагогічній справі, яку збагатила власними розробками та використанням на практиці програм з малювання в навчальній сфері. Серед учениць Рощиної були доньки письменника Короленка, правнучка Пушкіна та племінниця Гоголя – Соф’я Данилевська, племінниці відомого російського художника Кустодієва, сестри Тичиніни.
Високий професіоналізм, активна громадсько-просвітницька діяльність та життєва позиція Олександри Іванівни сприяли її авторитету як у творчому колі Полтави, так і серед громадськості міста. 1903 року її було обрано до складу комітету з організації Першої всеукраїнської художньої виставки під час відкриття у Полтаві пам’ятника першому класику нової української літератури Івану Петровичу Котляревському (1769-1838). Сама художниця надала на цю виставку більше тридцяти власних творів. Рощина заснувала та понад десять років очолювала Полтавське товариство красних мистецтв. Була організатором проведення у місті публічних лекцій і літературно-музичних вечорів. Після завершення в Україні громадянської війни 1918-1920 років Рощина брала участь у налагодженні шкільної справи, як художниця експонувала свої твори на виставках АХЧУ (Асоціації художників червоної України). Олександра Іванівна дарувала власні картини культурним та освітнім закладам міста, ними прикрашали фойє театрів, клубів, шкіл, училищ. На жаль, значну частину творів Рощиної було втрачено під час окупації Полтави 1941-1943 років. Померла художниця 27 лютого 1941 року на 86-му році життя.
У Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка зберігається дев’ять живописних і один графічний твір Олександри Рощиної, які представлені до уваги глядача в центральній анфіладі музею
Домінантою цієї камерної виставки є тема природи, відображення якої на полотні передає емоційне ставлення авторки до краси навколишнього світу. Пейзажі наповнені тонким ліризмом, відчуттям душевного спокою, що підкреслюють відповідно підібрані фарби. Графічний твір «Бузок» виконаний в техніці пастелі на наждачному папері.
Кожен експонований твір висвітлює грані живописного таланту Олександри Іванівни Рощиної (1856-1941), а разом вони відкривають незаслуговано забуте ім’я яскравої, непересічної, багатогранної особистості.
