Миколі Федоровичу Грибану – 75!

8 травня 2023 року сучасному класику українського графічного олімпу Миколі  Грибану виповнюється 75 років. Графік, вітражист, монументаліст, він народився у смт. Пулини, Житомирської обл. в 1948 році. Завдячуючи вчителю малювання І.Небульському, Микола Грибан став художником, а когорта «Пулинського земляцтва» на Житомирщині  дала світу високопрофесійних митців, таких як його рідний брат Валерій – лауреат Державної премії в галузі архітектури. Шляхи становлення майбутнього майстра пролягали через Миргородський керамічний технікум ім. Гоголя (1968) та Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (1976, викладачі Б.Галицький, Р. Мартинюк). Талановиті та знані в Україні художники-графіки І. Остафійчук, Л. Левицький, М. Яців вплинули на формування ранніх творів (Аркушів) графіка. Молодий художник, вдосконалюючись, вивчає світову скарбницю і ми можемо відчути в його роботах вплив володаря Гран Прі 25–го фестиваля графіки в Венеції – бельгійця Ф. Мазереля, мексиканця Л.Мендеса. З 1976 року живе в Полтаві і працює в художньо-виробничому комбінаті Полтавської області. З 1992 року член НСХУ – активний учасник виставок Полтавської обласної організації НСХУ. Міський ліцей №1 ім. Івана Котляревського від 1994 року стає його педагогічною лабораторією. Саме йому завдячуємо першими у Полтаві друкованими каталогами учнівських робіт, що здивували і порадували з 1995 року. Ці видання стали гордістю сучасної Полтавської культури. Микола Грибан – автор численних інноваційних навчальних програм з «Живопису», «Малюнку», «Композиції». Непересічним взірцем, улюбленим вчителем, справжнім лідером, що веде за собою молодь, він є для своїх вихованців. А ще були пленери, що проводив вчитель у Лучках. Такі пленерні навчальні програми і зараз не мають аналогів у Полтавських вузах. Надзвичайно точну та цілісну характеристику графіка дала заслужений журналіст України Лідія Віценя «Рухається вгору, маючи міцне «Коріння» – а в ньому стільки переплетінь!.. Власна доля, доля роду й народу, землі рідної – України. Для художника – Грибана тут усе знакове, промовисте, невипадкове – усе, що «рухається вгору» – до висот духовних, до усвідомлення сенсу буття». Учні ліцею впевнено перемагають у міжнародних фестивалях, Всеукраїнських мистецьких конкурсах. Традиційно їх роботи з року в рік представляються на виставках у Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка. Працюючи з 2004 по 2017 рік викладачем кафедри образотворчого мистецтва архітектурного факультету національного технічного університету імені Ю. Кондратюка, надзвичайно відповідально ставився до навчального процесу. Його випускники досягнули високого професіоналізму, як CG Artist, а саме Олексій Кашперський (США, Нью-Йорк), Сергій Андрійченко (Канада). Вони є висококонкурентними на світовому рівні у своїй галузі. Феномен художника-педагога Миколи Федоровича Грибана надзвичайно потужний і є гордістю полтавської мистецької школи 21 століття. Громада любить і цінує Миколу Грибана. У 2009 році він отримав звання заслужений працівник культури України. Творчий доробок відзначений преміями: Самійла Величка (2015), Миколи Ярошенка (2015), Паїсія Величковського (2017), Панаса Мирного (2019). Фахівці зазначають, що його графічні аркуші містять синтез класичних українських традицій і львівського декоративізму. Довершені символи своєю унікальною логікою композиційно вимережуються у майже футуристичне узагальнення форми. По-перше, він втілює в творах класичні образи, що перекомпоновуються, структуруються, трансформуються у нові критерії, за якими метафори автора посилюють основний зміст (Платонівське «поесис») мистецтва як виразника ідей. По-друге, творчий метод майстра тісно пов’язаний з європейською мистецькою школою (на засадах Веймарського Баугауза; творчості укр. художника графіка Ніла Хасевича). Твори засновані на національних традиціях і модерному трактуванні форми. («Пошук форми», 1980). Філософська романтична таємниця його світобачення особливим чином нанизує безліч асоціативних знаків необмеженої й відкритої свободи. Найважливішими мотивами, які надихали й живили його душу та Творчість, були й є народні історичні та сучасні традиції.

Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка має у своїй колекції 16 графічних творів майстра, що демонструють ретроспекцію майстра: «Ліричний мотив»(1989, кольорова ліногравюра); «Сад» (1991, ліногравюра); «Велич» (1995, ліногравюра); «Подих тисячоліття» (1999, ліногравюра); «Новини» (2001, ліногравюра); із серії «Земля Полтавська» («Аркуш І», 2002, ліногравюра); із серії «Земля Полтавська» («Аркуш ІІ», 2002, ліногравюра); із серії «Земля Полтавська» («Аркуш ІІІ», 2002, ліногравюра); «Крізь століття» (2003, ліногравюра); «Полтавське барокко» (2003, ліногравюра); «Земля дихає» (2004, ліногравюра); «Скіф відпочиває» (2004, ліногравюра); «Крилата богиня» (2005, ліногравюра); «Федорівський ідол» (2006, ліногравюра); «Полтавські акорди» (2006, ліногравюра); «Жінка і птахи» (2007, ліногравюра); «І озивається душа глибин» (2013, ліногравюра, акварель).

Знаковою темою певного візуального дослідження та зображення для автора став будинок Земського зібрання (Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського). Графічний твір «Полтавські акорди» (2006; колекція ПХМ ГМ імені Миколи Ярошенка), розміщений в альбомі «Микола Грибан. Графіка» (2012, с.105), є символічною трактовкою сучасного земного Райського саду. Три умовні рівні, з яких складається твір, демонструють: перший – полтавський символ дерева життя «Древо у вазоні», центр-основа – сама будівля, це творіння архітектурного генія та рук людських. Верхній рівень – філософія і політика –  це геральдичні знаки міст розміщених на площині шахівниці.

Художник-графік за допомогою плями, лінії, штрихів досягає майстерного переміщення глядача до атмосфери світлого романтизму, дарує нам відчуття щастя життя.

Колектив ПХМ (ГМ) імені Миколи Ярошенка щиро вітає Миколу Федоровича з ювілеєм, зичить Майстру щастя, здоров’я, творчого натхнення.

Алла Тимошенко