11 лютого 2022 року виповнюється 140-років від дня народження Василя Степановича Гарбуза (1882-1972), найвідомішому на Полтавщині різьбяру, майстру народного мистецтва УРСР (1936), заслуженому майстру народної творчості (1962), який залишив свій, унікальний слід у культурно-мистецькому житті України.
Народився Василь Гарбуз у збіднілій козацькій родині в с. Малі Будища (нині Опішнянська територіальна громада, Полтавський район). Змалечку із задоволенням допомагав батькові, який був кравцем і столяром. В дитинстві відбулося і знайомство з різьбою: Василь бачив як майстри виготовляли примітивні дерев’яні застібки для одягу та прикрашали їх орнаментом. З 12 років почав працювати у майстерні Федота Юхименка. Старий майстер часто залучав своїх учнів до виконання замовлень для князя Кочубея. Вони виготовляли меблі, касети для кесонної стелі, облаштування каміну. Завдяки таким замовленням Василь здобув перші професійні навички різьбяра, опановував малювання, вивчав композиції орнаментів. Згодом, коли перейшов до майстерні Прокіпа Юхименка, захопився малюнком. Старанний і працьовитий учень, Василь став вправним різьбярем і залишив цю майстерню.
Народився Василь Гарбуз у збіднілій козацькій родині в с. Малі Будища (нині Опішнянська територіальна громада, Полтавський район). Змалечку із задоволенням допомагав батькові, який був кравцем і столяром. В дитинстві відбулося і знайомство з різьбою: Василь бачив як майстри виготовляли примітивні дерев’яні застібки для одягу та прикрашали їх орнаментом. З 12 років почав працювати у майстерні Федота Юхименка. Старий майстер часто залучав своїх учнів до виконання замовлень для князя Кочубея. Вони виготовляли меблі, касети для кесонної стелі, облаштування каміну. Завдяки таким замовленням Василь здобув перші професійні навички різьбяра, опановував малювання, вивчав композиції орнаментів. Згодом, коли перейшов до майстерні Прокіпа Юхименка, захопився малюнком. Старанний і працьовитий учень, Василь став вправним різьбярем і залишив цю майстерню.Василь у пошуках замовлень подорожував Полтавською губернією. До 1900 року працював у Полтавській меблевій майстерні Богуславського. Потім виконував іконостаси в Нових та Старих Санжарах, виконував замовлення у Кишеньках і Біликах (Полтавщина), Ржищеві (Київщина), Києві, Кам’янці-Подільському, Кременчуці та в Петербурзі. У подорожах Гарбуз знайомився з майстрами, набував нового досвіду, збагачувався асортимент його виробів.
У тридцятирічному віці майстер повернувся до Полтави і почав працювати у земській столярно-різьбярній майстерні. У той час в ній готували експонати до Другої Всеросійської кустарної виставки, до якої Василь Гарбуз, разом із Володимиром Черченком та Павлом Комашком, виготовив різьблений буфет. На виставці в Петербурзі у 1912 році їх твір отримав бронзову медаль.
В роки Першої світової війни земська майстерня перейшла на виготовлення практичних речей: двоколок, ящиків, возів. Після жовтневих подій 1917 року Василь Степанович виготовляв меблі для радянських установ і ділився професійними секретами з молоддю. Педагогічна діяльність надихала його. Під його керівництвом в різьбярському цеху на Полтавській деревообробній фабриці працювали близько 80 учнів фабрично-заводської школи. З 1930 по 1940 роки митець працював майстром різьбярного цеху в артілі «Спорт і культура». Цей цех він організував самотужки: знайшов приміщення, устаткував майстерню. Побутові речі, прикрашені українським народним орнаментом, які виготовляв цех, вирізнялись великим різноманіттям.
Протягом життя майстер брав участь у численних виставках, зокрема Всеросійській кустарній у Санкт-Петербурзі (1913), де отримав бронзову медаль, Київській виставці українського народного мистецтва (1936), де був відзначений дипломом ІІ ступеню, всесоюзній – в Москві (1936), міжнародній – у Парижі 1937 року.
Василь Степанович Гарбуз помер 25 листопада 1972 року в селі Ліщинівці. З іменем видатного майстра пов’язують розквіт різьблення по дереву на Полтавщині у кінці ХІХ – початку ХХ ст.
Твори митця знаходяться в багатьох музеях України. У колекції Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенко зберігаються п’ять творів різьбяра: «Корячок», «Табакерка», «Футляр для годинника», «Буфет» (фото 1), який надійшов до музею в 1946 році, та «Різьблена оправа для ручного дзеркала» (фото 2), що поповнила фонди ще 1945 року. Як зазначає Валентин Лапа, мистецтвознавець, живописець, сучасник різьбяра, автор книги «Полтавські різьбарі: Яків Халабудний. Василь Гарбуз» (1937), «різьбарні роботи Василя Гарбуза завжди спокійні, з тонкою грою світла й тіні, вони завжди створюють враження в орнаментованих частинах тонкого легкого мережива, відзначаються майже математичною точністю рисунка і надзвичайною досконалістю техніки». Досконалі орнаментальні композиції органічно поєднуються із формами предметів.
Шануємо і пам’ятаємо видатного земляка, майстра плаского різьблення – Василя Степановича Гарбуза!
Вікторія Гуржій
