Виставка творів Леоніда Ілліча Чичкана (1911-1977) з фондової збірки у рамках проєкту “Збережене мистецтво”, що нині запропонована Полтавським художнім музеєм (галереєю мистецтв) імені Миколи Ярошенка своїм віртуальним відвідувачам, приурочена до 110-річчя від дня народження художника.
21 серпня виповнюється 110 років від дня народження українського художника Леоніда Чичкана. Полтавському художньому музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка належить чотири живописних та один графічний твір майстра, а такожйого портрет, написаний у 1974 році колегою по Київському художньому інституту, народним художником України Сергієм Подерев’янським.
Особисте знайомство двох художників та цікаві живописні прийоми, використані автором полотна, надають твору емоційної виразності. Літній чоловік, що сидить на стільці з напівкруглою спинкою, зосереджений на своїх роздумах. Водночас в його погляді та спокійному положенні схрещених рук відчувається душевна рівновага та гармонія з навколишнім світом. Динамічного характеру композиції надають чіткі темні контури силуету портретованого та геометризованих фрагментів тканини позаду нього. Портрет виконаний у стриманій кольоровій гамі, яка лаконічно підтримує образ.
Портретна характеристика художника та факти його біографії допомагають у розумінні формування та розвитку творчості майстра.
Леонід Ілліч Чичкан народився 21-го серпня 1911 року в місті Катеринодар (нині м. Краснодар Російської Федерації). У 1933 році закінчив Краснодарський художній технікум. З 1933-го по 1941 рік навчався в Харківському художньому інституті у педагогів С. М. Прохорова і М. А. Козика. Воював на фронтах Другої світової війни, нагороджений орденом Слави 3-го ступеню та медалями. У 1945 році він закінчив Київський художній інститут (майстерня О.О. Шовкуненко), з 1952-го по 1977 рік працював викладачем цього закладу. У 1971 році отримав звання професора КХІ, з 1969-го – заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Чичкан працював у галузі станкового живопису. Він – автор портретів, натюрмортів, карпатських краєвидів, жанрових картин переважно із життя гуцулів та їх історичної минувщини. Загальні риси, властиві його полотнам – ліричність мотивів, довершена гармонія кольорів, найтонші відтінки справжніх почуттів, вміння в простих і невибагливих сюжетах показати споконвічні людські цінності. На жаль, у наш час втрачена можливість побачити всю творчу спадщину Леоніда Чичкана. Зі слів онука живописця, відомого сучасного українського художника Іллі Чичкана, багато картин дідуся було втрачено під час пожежі в майстерні, яка сталася вже після його смерті. Залишилась невелика кількість творів майстра, яку важливо зберегти.
Твори художника, передані у різні роки Дирекцією художніх виставок України до фондів Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, відносяться до пейзажного жанру. На них – Карпати, у красу яких був закоханий Леонід Чичкан.
Відчувається особисте сприйняття автором цих краєвидів: просте та відкрите, водночас дуже гармонійне. У створенні цих просторових композицій колір відіграє важливу роль. Багатство відтінків зеленого та синього передає усю насичену палітру кольорів карпатської природи. Відчуття простору та повітря надає високе небо в нюансах світло-сірого. Присутність людини у цьому просторі з її повсякденним життям художник показує нанесенням невеликих яскравих плям червоного кольору, які у глядача асоціюються з хустками та одягом. Чичкан малює світ, в якому немає метушні, є справжні почуття вдячності природі за радість щоденного спілкування з нею. Твір «Розлив» виконаний у техніці пастелі.
