Збережене мистецтво. Гаврило Глюк

Віртуальна виставка однієї картини з фондів музею в рамках проєкту “Збережене мистецтво» присвячена 110-річчю від дня народження Гаврила Мартиновича Глюка  (1912-1983).

Гаврило Глюк посідає визначне місце серед митців (зачинателів) закарпатської пейзажної школи другої половини ХХ століття.

Народився Гаврило Мартинович 6 (19) травня 1912 року у м. Сигит ( Мармарош, Австро-Угорщина) в українській родині. Від батька перейняв нахил до творчості, а саме до мистецтва конструювання меблів, яке почав опановувати у ремісничих майстернях. Протягом 1931-1933 роках вчився у Вищій школі образотворчих мистецтв Будапешту (Угорщина). Численні художні вправи та активна робота на пленерах з такими визнаними майстрами пензля, як Микола Глущенко, Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, надає можливість розвитку його таланту. Тим часом родина Г. Глюка оселяється в Ужгороді, що входив до складу Чехословаччини. Звивистий шлях долі веде художника до Бухаресту, та призову на військову службу у м. Сібіу. Після демобілізації у 1936 році юнак вступає до художнього училища у Кишиневі. Друга світова війна приносить втрати найблищих рідних і припиняє його навчання на другому курсі. З приходом радянських військ, Гаврила Глюка мобілізували у трудову армію на відбудову залізниці та інших об’єктів Дніпропетровська, Елісти, Сталінграду. Після війни він повернувся до Кишинева. А у 1947 році переїхав на Закарпаття до Ужгорода, де активно долучився до мистецького життя. Наполеглива праця приносить чудові результати і європейське визнання. У 1954 році він написав найвідоміший свій монументальний твір – «Лісоруби» (150х285). За цю роботу його нагородили великою срібною медаллю на Всесвітній виставці в Брюсселі. Саме до цього періоду творчого злету майстра належить камерне за розміром, жанрове полотно «Свято» ( 84,5х58,8) 1949 року створення, що демонструється у експозиції ПХМ (ГМ) ім. Миколи Ярошенка.

Робота передана Актом від 1951року Дирекцією художніх виставок України. Відвідувачів захоплює філософія вічного родинного свята відображена у творі. Його композиційним центром є мама і донька майже злиті в єдину нерозривну форму. Мама, що символізує святкове сьогодення пов’язує хустку юній доньці, як символ гарної господині і майбутньої берегині родинного затишку. Добра господиня з донечкою показані на тлі свіжого, чистого, сонячного обійстя з білою хаткою і льохом, що мов німбом здіймається над ними обома. Потужний майстер реалістичного живопису, художник соковитими сонячними червоно-жовтими кольорами, вибудовує дві жіночі постаті наповнені ліризмом. Ритм зачаровує: дві постаті – дві будівлі , єдине сімейне середовище буття… Фахівці відзначали у його портретно-жанрових композиціях нахил до монументалізації образів. Майстер плідно працював у царині живопису майже все своє життя – 1925 по 1980 рік, , інтегруючи засади постімпресіоністичного колориту в сюжетний простір реалізму, укріплюючи традиції Закарпатської мистецької школи живопису, великого мистецтва з «Маленького краю». У 1963 році Гаврило Мартинович отримав звання Заслуженого діяча мистецтв. Помер український живописець 2 листопада 1983 року в Ужгороді. Вдячні нащадки у 2013 році спорудили пам’ятник художнику роботи скульптора Михайла Колодки, а у 2018 році назвали на його честь одну з площ Ужгорода.

Алла Тимошенко, завідувачка відділом науково-масової та виставкової роботи