
5 листопада 2017 року група наукових співробітників музею у складі Ольги Курчакової – директорки музею, Світлани Бочарової – заступника директора з наукової частини, Алли Тимошенко – зав. відділом науково-масової та виставкової роботи взяли участь у відкритті пам’ятника Григорію Ксьонзу в селі Токарі Лохвицького району Полтавської області.
Григорій Петрович Ксьонз народився 18 листопада 1874 року у Миргороді, а завершив свій життєвий шлях 10 березня 1947 року у селі Токарі Лохвицького району. Близько ста картин Григорія Ксьонза є у збірках чотирьох українських музеїв, та все таки левова частка знаходиться у приватних збірках, зокрема і за кордоном. Мистецтвознавці говорять про приблизно п’ятсот експонатів. Скільки їх зникло у полум’ї другої світової та і просто зотліло по селянських хатах – не знає ніхто.
Твори Ксьонза зберігаються в музеї Івана Гончара в Києві, в Лубенському, Миргородському музеях. Десять робіт є і в збірці Полтавського художнього музею. Ім’я Григорія Ксьонза відоме навіть далеко за межами нашої держави, його рейтинг у середовищі поціновувачів антикваріату дуже високий. Кожен колекціонер бажає мати твори Григорія Ксьонза. Це унікально для народного художника. Його творчість недостатньо досліджена, але багато його робіт внесено до каталогів, введено у науковий обіг, що є найбільш видатною подією в житті будь-якого художника. Однією з кращих робіт вважається портрет сестри Григорія – Одарки. Цей художник – справжній феномен, адже будучи примітивістом, народним маляром, він залишився в історії мистецтва поруч з іменами класиків минулого й сучасного мистецтва. Перш за все – завдячуючи односельцям, портрети яких він творив, за них його любили і цінували люди. Григорій Петрович створював образи, високодостойних самих себе – з почуттями людської гідності, шляхетності. Та й у самого художника обличчя було шляхетним, сповненим високої духовності. Переживши надзвичайно тяжкі сторінки життя – хвороби, голодування, відсутності власного дому. В той же час на портретах – образи самодостатніх, життєстверджуючих людей, впевнених у майбутньому. Мабуть, тому земляки і зберігали портрети, не викидали із власних домівок. Збереглося близько 100 робіт Григорія Петровича, це дуже багато для народного художника, навіть його вчителя Михайла Химочки збереглися одиниці.
За радянських часів художня спадщина Григорія Петровича вважалася кустарщиною, а нині його ім’я занесене до художніх енциклопедій Європи та Америки.
Ініціював вшанування пам’яті Григорія Ксьонза на Полтавщині Сергій Козлов історик, дослідник-краєзнавець, який “повернув” славу про Григорія Ксьонза й до земляків художника. Так, восени 2015 року в селі Токарі було відкрито меморіальну дошку Григорію Ксьонзу на приміщенні місцевого храму. Тоді ж селяни вперше побачили і деякі роботи талановитого майстра. На жаль, точне місце поховання Григорія Ксьонза не відоме. Тому добре, що сільська рада, віддаючи шану славетному земляку, виділила ділянку під встановлення пам’ятника саме у центрі села. Автором ідеї пам’ятника є Сергій Козлов, який справою честі вважає увічнення пам’яті видатного представника українського наївного мистецтва.
