Серед мистецької когорти графіків України своєю творчою індивідуальністю вирізняється Віктор Васильович Кузьменко. Народившись 1939 року в родині військовослужбовця, подорожуючи з ним просторами неосяжного Союзу, він успадкував від батька неспокійну мандрівну вдачу. У 1967 р. закінчив Львівський поліграфічний інститут ім. Івана Федорова за фахом художня графіка.
Іще в роки навчання молодий художник з головою поринає в чарівний світ таємничого процесу творення книги. Магія друкованого відбитка захоплює його, пориває до експерименту, до пошуку. На хвилі політичної «відлиги» 60-х років митець пробує себе в поп-арті, неореалізмі, вивчає монографії з мистецтва, зокрема художньої фотографії. У свої праці намагається вносити елементи нової поетики, складної образності. Звідси – любов до колажів, які він широко використовує при оформленні книг та журналів. Перед ним відкриваються двері видавництв «Веселка», «Дніпро», «Радянський письменник» (нині «Український письменник»), «Молодь», «Музична Україна», «Таврія». Сьогодні в його доробку – ціла бібліотека з 400 власноручно оформлених книжок. Серед них такі фундаментальні видання, як «Національна опера України» Ю. Станішевського – книга, присвячена 100-річчю Київського оперного театру ім. Тараса Шевченка, «Музична еліта України» – до 90-річчя Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, численні твори вітчизняних та зарубіжних авторів. Це книги Олеся Гончара, Павла Загребельного, Бориса Олійника, Івана Драча, Вільяма Фолкнера, Анджея Валіцького, Жарка Блока, Габрієля Маркеса, Хуліо Кортасара, Жоржі Амаду та багатьох інших. До зробленого ним у царині графіки слід також додати художнє оформлення багатьох десятків щомісячних випусків літературно-художніх журналів «Вітчизна» і «Всесвіт».
Віктор Кузьменко застосовує у своїй творчості різностильні художні засоби, маючи при цьому яскраво виражений власний почерк. У художніх виданнях його цікавить не так фабула, як внутрішня напруга, філософська концепція твору, яку він намагається передати засобами графічної техніки.
Художника ваблять далекі дороги, нові враження, екзотичні пейзажі. Перша подорож по Сибіру на будівництво БАМу разом з письменниками Леонідом Горлачем та Станіславом Тендюком завершилася книгою «Магістраль века» (1975 р.), дві наступні дали життя книгам «Від Дніпра до Амура» (1976), «Дальневосточное кольцо» (1978). Зібрані матеріали виростають у звітну виставку «Три поїздки на БАМ» у приміщенні Спілки художників України.
Мандрівка за океан – у Центральну Америку (Мексика, Коста-Ріка, Панама, 1979 р.) надихає його на створення нових циклів робіт, присвячених культурі майя, ацтеків. З’являються офорти «Площа Сокало. Кафедральний собор», «Бог дощу», «Сон після кориди», «Палац майя», «Скелі Акапулько» та інші.
Рік 1983-ій – поїздка в Південну Америку (Аргентина, Бразилія, Перу), яка ще більше розпалює творчу фантазію і любов до культури латиноамериканських країн. Виставка робіт, створених в результаті відвідин доколумбової столиці інків Мачу-Пікчу, знайомить глядача з культурою цього стародавнього народу. Вражають також пейзажі Бразилії, гравюри з видами Буенос-Айреса. Роботи виконано в різноманітних техніках: гравюра, офорт, живопис.
Джерело: http://who-is-who.ua/main/page/vibiray2009info/114/400
