Василю Перевальському – 85!

235

Українські народні пісні по справжньому оживають у творах  видатного українського графіка, народного художника України, члена-кореспондента Академії мистецтв України Василя Євдокимовича Перевальського.
Від початку творчої діяльності мистець створює образний світ на глибоко національній основі, демонструє високі ідеали любові до української культури й традицій, підтримує ініціативу її збереження та примноження, багато сил і енергії віддає підготовці та вихованню художників як педагог.
Народився Василь Перевальський 13 червня 1938 року на Полтавщині (нині Черкаська область) у селі Бубнів, до якого не раз повертався з етюдником у дорослому віці. На пленерах часто зображував милі серцю пейзажі свого села.1953 року, закінчивши сільську семирічну школу, Василь вступив до Художньо-ремісничого училища № 16, а у 1955 році до Республіканської художньої середньої школи імені Т. Г. Шевченка.
Під час навчання в Київському державному художньому інституті (1959-1965) був учнем великих майстрів образотворчого мистецтва – Василя Касіяна, Михайла Дерегуса, Олександра Данченка, Георгія Якутовича. Ще тоді молодий художник надав перевагу книжковій графіці, що стала для нього головним об’єктом мистецької творчості. Відкрив для себе світ гравюри на дереві, лінолеумі, металі, пластику, картоні.
Зацікавлений літературою, Василь відвідує творчі вечори на яких присутні відомі українські поети П. Тичина,  М. Рильський. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді та ініціює створення гуртка з вивчення народного мистецтва в інституті. Студент  знаходив підтримку у педагогів Олександра Данченка, Тимофія Лящука, а також Платона Білецького.
Часто темою академічних завдань художника було оформлення та ілюстрування книжок українських письменників і народнопісенної творчості («Дума про втечу трьох братів з Азова», «Народні пісні про жіночу долю на слова Тараса Шевченка»,«Назар Стодоля» Т. Г. Шевченка, поезії Максима Рильського).
Дипломною роботою Василя Євдокимовича були гравюри на дереві та рукописні тексти до книжки «Українські народні пісні про кохання». Старання молодого автора отримали високу оцінку. На захисті був присутній головний художник видавництва «Мистецтво» Дмитро Янко, який відібрав оформлення книжки пісень до видання в подарунковому варіанті. Видання побачило світ 1968 року й одразу було відзначено дипломом другого ступеню на республіканському конкурсі «Мистецтва книги». А з ініціативи тодішнього голови Державного комітету у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі В. Вечерського книга потрапила і на всесоюзний конкурс.
Перевальський створив ілюстрації для багатьох видань української класичної та сучасної поезії. Ілюстрації 70-х – 90-х років до видань поетичних творів Максима Рильського, Павла Тичини, Івана Драча, Бориса Олійника, Петра Перебийноса, Лесі Українки, Платона Воронька, Андрія Малишка, Олександра Гаврилюка стали класикою українського книжкового мистецтва.
До кожного видання художник знаходить графічне вирішення з урахуванням особливостей поетичного світу автора. Його ілюстрації наповнені конкретикою сюжетів і середовища, психологічністю образів. Автор досягає підпорядкування деталей композиції змістовому образу, створення гармонії змісту-форми. Вся його творчість як ілюстратора народних пісень, поетичних, а також прозових пронизана високими почуттями добра і гуманізму.
У колекції Полтавського художнього музею зберігаються більше сорока робіт друкованої графіки Василя Перевальського. Це ілюстрації до книжок: «Українські народні пісні в записахВ.М. Гнатюка», збірник вибраних творів П.Г. Тичини  «Революція іде», двотомник поезій М. Рильського та  збірник українських  народних пісень «Веснянки». Стилістика і принципи площинності його ілюстрацій нагадують традиції іконопису та архаїчної обрізної гравюри. У них вгадується символіка трипільської цивілізації, зокрема у «Веснянках», пульсує дух колишнього й сучасного українського народного мистецтва. В ілюстраціях мистець використовує формоутворювальну, різну за товщиною активну лінію, яка надає силуетам виразності та організовує цілісність композиції, майстерно поєднує її з чіткоюмонотонною штриховкою.  Ілюстрації до пісень наповнені символічними зображеннями, які, ніби звуки мелодії, є втіленням змісту пісні.
Творча манера художника отримала визнання в офіційних мистецько-видавничих колах, що спонукало до появи великої кількості замовлень на теми народних пісень. У 1984 р. світ побачив чудове видання – «Веснянки», для якого Перевальський виконав сімдесят п’ять зображень, сповнених радісного та жартівливого настрою, обнадійливих почувань, що було притаманно народним пісням весняного циклу. Зображення людей і тварин у «Веснянках», на противагу статичності сюжетів пісень про кохання, динамічні, сповнені дієвості, розмаїття рухів, непорушним залишається принцип відсутності ознак лінійної перспективи.
Василь Євдокимович – педагог зі стажем у Видавничо-поліграфічному інституті НТУУ «КП» та Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури,  багаторічний секретар Національної спілки художників України, автор розвідок про творчість своїх колег, засновник мистецької династії.
Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка щиро вітає художника із ювілеєм! Бажаємо міцного здоров’я, натхнення та творчої наснаги!
Назар Майструк
Література:
Ласкаревська Т. Василь Євдокимович Перевальський – художник українських пісень// Образотворче мистецтво. –2009  (№2)–С. – 50
До 80-річчя від дня народження В. Є. Перевальського (1938), українського графіка. URL: https://nlu.org.ua/vustavki.php?id=705 (дата звернення  09.06.2023)
Коні. 1974. Картон, гравюра на пластику. 16,5х10,7; 33,4х25,4
Коні. 1974. Картон, гравюра на пластику. 16,5х10,7; 33,4х25,4
Прощання. 1974. Картон, гравюра на пластику. 16,7х11; 33,2х25,3
Прощання. 1974. Картон, гравюра на пластику. 16,7х11; 33,2х25,3
Ілюстрація до збірника укр. нар. пісень «Веснянки». Веснянка. 1984 р. Папір, пластмасорит 11,2х8,8 30,1х22,3
Ілюстрація до збірника укр. нар. пісень «Веснянки». Веснянка. 1984. Папір, пластмасорит 11,2х8,8 30,1х22,3
Ілюстрація до збірника укр. нар. пісень «Веснянки». Обливання. 1984. Папір, пластмасорит 11,2х16,9 30х22,2
Ілюстрація до збірника укр. нар. пісень «Веснянки». Обливання. 1984. Папір, пластмасорит 11,2х16,9 30х22,2
Ілюстрація до збірника укр. нар. пісень «Веснянки». Вінки. 1984. Папір, пластмасорит 11,2х17,7 22,3х30,4
Ілюстрація до збірника укр. нар. пісень «Веснянки». Вінки. 1984. Папір, пластмасорит 11,2х17,7 22,3х30,4
У похід. 1970. Папір, гравюра на пластмасі. 11,3х9; 29,4х20,6
У похід. 1970. Папір, гравюра на пластмасі. 11,3х9; 29,4х20,6
Мати і дитина. 1986. Папір, гравюра на пластмасі. 25,2х13,8; 35х23,4
Мати і дитина. 1986. Папір, гравюра на пластмасі. 25,2х13,8; 35х23,4