Онлайн-виставка з фондової збірки у рамках проєкту “Збережене мистецтво” приурочена до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.
Горем і болем Друга світова війна увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю. Воєнний час, сповнений труднощів, горя, поневірянь відображений у картині видатної української художниці Тетяни Нилівни Яблонської (1917-2005) “Ворог наближається” (1944), яка експонувалася у 1945 році на 3-й республіканській художній виставці. Полотно стоїть окремо у доробку мисткині: більше ніколи вона не писала картин із розвиненим сюжетом та відверто драматичним змістом. У цьому творі відбився її особистий життєвий досвід: тяжка дорога в евакуацію, бомбардування, розгубленість, людські трагедії…Все, що вона побачила тоді, було війною.
Сюжет присвячений трагічним подіям 1941 року. Головна тема полотна – відчуття війни. Про неї говорить кожна деталь: колона біженців, обличчя, суворе небо з лиховісними хмарами. Картина вся пройнята скорботою, гнівом і обуренням. Війна – всюди, вона спільний ворог і зло для кожного, навіть якщо до фронтової лінії ще далеко. Безмежна колона біженців тягнеться і розчиняється у сутінках. Глядач занурюються у тяжкі випробування, які випали на долю людей у перші дні війни. Полотно витримане в темному строгому колориті, який цілком відповідає ідейному задумові художниці. Авторка максимально наближає до глядача кілька фігур, таким чином перетворює його на мимовольного учасника руху цієї колони, в якій жінки і діти ведуть голодну худобу у пошуках порятунку від ворога. Уперше в цій картині Т. Яблонська використала прийом діагональної побудови композиції, який потім буде присутній у багатьох її полотнах. Картина «Ворог наближається» була високо оцінена не лише пересічними глядачами, а й критиками та урядом.
Ім’я графіка і живописця, митця-фронтовика, полтавця Володимира Євгеновича Павлюченка (1920-2008) добре відоме всім справжнім цінителям мистецтва – він є одним із визначних художників повоєнної Полтави. Володимир Євгенович пішов на фронт добровольцем. Служив в одному з батальйонів 6-го окремого полку зв’язку 28-ї армії. Воював на семи фронтах. Зв`язківцем пройшов дорогами України, Росії, Білорусії, Польщі, Східної Прусії, Чехословаччини. Бачив на власні очі Освенцим і Майданек; страшні наслідки горя, завданого ворогом. Перемогу зустрів у Чехословаччині за тридцять кілометрів від Праги, у містечку Бели. Закінчив війну у чині єфрейтора. У своїх спогадах Павлюченко зізнається, що на війні оберегом дня нього був вишитий бабусею рушник. Вочевидь саме його ми бачимо на картині «Проліски. 1945 рік»(1974), яка займає особливе місце у творчості художника.
На полотні – блакитні весняні квіти у металевій касці, вишитий рушник на розісланій солдатській шинелі. Композиційне навантаження має кожна деталь картини: фрагмент єфрейторського погона, петличка зв’язківця, зім’ятий рукав і пола шинелі; торішній реп`ях, верхівка якого визирає з-під шинелі; недописаний лист і олівець… Відсутність лінії горизонту спонукає глядача зосередитися на даному моменті – дні, годині, хвилині – відчути наскільки він грандіозний і буденний водночас – день який так довго очікували… Символізм простих речей ніби намагнічує полотно, робить його настільки інформативним і хвилюючим за сприйняттям, що залишається лише дивуватися таланту художника, який змушує глядача емоційно відчути ту Весну, ту велику Перемогу, що стала запорукою миру та спокою на довгі роки життя.
Марина Попкова, Лариса Сідак