Перший фоторепортер Полтави

246
Йозеф Хмелевський – перший фоторепортер Полтави
У фотографа незвичайна професія:
він знаходить щось перш,
ніж люди встигнуть це втратити
Франк Карсон
18 березня виповнюється 175 років від дня народження Йозефа Хмелевського, відомого фотографа-художника, автора унікальних знімків з життя губернського міста, його видатних людей та визначних пам’ятників. Він народився у Варшаві. Але доля пов’язала його з Полтавою. Саме сюди він переїхав, одружившись з донькою полтавського провізора М. К. Ромера Олександрою. Тут він відкрив у 1875 році своє перше фотоательє – на розі вулиць Олександрівської та Стрітенської (тепер Соборності та Стрітенської). Хмелевський став знаним фоторепортером Полтави: увічнив учасників відкриття пам’ятника І. Котляревського (1903), візит до Полтави осіб
імператорського двору (1909). Його роботи експонувалися на багатьох
вітчизняних та міжнародних виставках, відзначалися нагородами.
Власне, переказувати біографію Й. Хмелевського та писати про відомі для переважної більшості факти, немає потреби. Єдине, на чому варто наголосити –Йосип Хмелевський упродовж пів століття був одним із кращих фотографів-художників не лише Полтави, а й усієї тогочасної імперії.
Основні дослідження життя і творчості фотомитця Йозефа Целестіановича Хмелевського почали публікуватися у кінці 90-х років ХХ ст. Найпершим дослідником життєтворчості Й. Хмелевського у Полтаві був Кім Скалацький, колишній директор Полтавського художнього музею. Його стаття «Ті, що зупинили мить» про перших полтавських фотографів була опублікована1995 року у місцевому часописі «Криниця». «Коли б не Хмелевський, що б ми мали на сьогодні від цієї «картини, що швидко зникає? – запитує Кім Григорович, – Нічого…».
Подальші дослідження К. Скалацького були опубліковані до 155-річного ювілею фотографа: у книзі Тетяни Чучули «Кім Скалацький розповідає» (Полтава, 2004) та у третьому випускові «Слов’янського збірника» (Полтава, 2004). Зокрема, Кім Григорович пише: «Хмелевський був не просто видатним фотографом, він був одним із піонерів фотографічного ремесла, знавцем техніки і хімії у цій царині, новатором». Чудові фотороботи Й. Хмелевського автор публікує також у своїй книзі «Пошуки. Знахідки. Відкриття» (К., 2004) та відзначає, що вже 1883 року на візитівках і зворотних сторонах фотографій Хмелевського з’явилося зображення першої медалі, отриманої ним на промислово-художній виставці у Москві. 1902 року, окрім численних медалей (Петербург, Париж, Лозанна, Брюссель, Чикаго), на його візитівках з’являється зображення французького ордену Академічних пальм, отриманого фотомайстром у 1900 році на Всесвітній виставці у Парижі разом із спеціальною відзнакою французького уряду.
Полтавський краєзнавець Валерій Волосков (1945-2017) теж цікавився особистістю Хмелевського, розмовляв із краєзнавцями, старожилами, вивчав літературу і документи. Свої дослідження він опублікував у статті «Фотолітопис про Гоголя». Зокрема, Волосков писав: «У полтавських газетах початку 20-го століття, що збереглися в обласному архіві, зустрічається рясна реклама багатьох фотографів… У Хмелевського цього не було. Найкращою рекламою його фотоательє були фотознімки… Кожен портрет – це ціле оповідання про людину, кожна сценка – частина самого життя. Художник-фотограф. Цей титул найбільш точно визначає характер і стиль роботи майстра».
У Полтаві Йозеф Хмлевський створив два відомі фотоальбоми: «Гоголь на Родине» і «Земский дом в Полтаве», що зберегли неповторну красу Василівки, Яновщини, Диканьки, Миргорода, Полтави, а також первісний інтер’єр будинку Полтавського губернського земства, спорудженого протягом 1903-1908 рр. за проєктом відомого архітектора і художника Василя Кричевського (1873-1952).
Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка має у фондовій збірці бібліографічну рідкість – альбом художніх фототипій та геліогравюр, присвячених пам’яті М. В. Гоголя, – «Гоголь на Родине» (Полтава, 1902). У 1902 році громадськість широко відзначала 50-річчя з дня смерті М. В. Гоголя. Саме до цієї дати Хмелевський підготував розкішний літературно-етнографічний альбом.
Альбом «Гоголь на Родине» (Полтава, 1902)
Альбом «Гоголь на Родине» (Полтава, 1902)
У передмові автор розкрив мету видання – закріпити за допомогою світопису все, що пов’язане з ім’ям Гоголя, освячене його особистістю, переважно у межах його батьківщини та зазначив наступне: «Фізіономія місцевості швидко змінюється. Приємно думати, що мені все ж таки вдалося з допомогою мого улюбленого мистецтва схопити точне відображення цієї картини і внести свій вкладу ту багату данину глибокої поваги, яка оточує пам’ять великого письменника».
Альбом став бібліографічною рідкістю через рік після його виходу в світ. Але сучасним науковцям, дослідникам та бібліофілам неймовірно пощастило, бо у 2009 році харківське видавництво «Сага» зробило репринт 1902 року з присвятою до 200-річчя М. Гоголя та 160-річчя від дня народження Й. Хмелевського. У передмові до репринтного видання заступник директора Полтавського краєзнавчого музею імені В. Кричевського Володимир Мокляк наголосив: «У процесі підготовки матеріалів для видання його автор провів титанічну роботу по збору всього, що іще залишилося і було пов’язане з ім’ям М. В. Гоголя. Й. Хмелевський був особисто знайомий із племінником Гоголя Миколою Володимировичем Биковим та його дружиною, знімки яких він також залишив для історії… В силу своєї унікальності і неповторності матеріалу він на завжди залишиться одним із найважливіших джерел як про самого М. Гоголя, так і про землю, на якій проминули його дитячі та юнацькі роки, куди він згодом повертався за натхненням».
У музеї також зберігаються деякі фото, зроблені Хмелевським, та його власні предмети для фотографування.

У темно-коричневому кофрі знаходиться дерев’яна фотокамера, рамка (станок) для ретуші, рамка для фотовідбитків (для друку). На фотокамері – фірмова табличка з жовтого металу розміром 2х5 см. На ній напис:

Stefan Dubinski

A Kieff

Fourniture generale

Pour la photografie

Степан (Стефан) Йосипович Дубинський був купцем 2-ї гільдії. Мав у
Києві спеціальне депо фотографічного приладдя. Пропонував за низькими
цінами широкий асортимент фотоапаратів та приладдя як для професіоналів,
так і для фотографів-любителів. За деякими джерелами, у 1891 р. С.
Дубинський представив фотоапарат виробництва власної майстерні. Як
заявив професор В. Бець, «камера нічим не відрізняється по використанню
від камер закордонних».
Предмети для фотографування, що належали Й. Хмелевському, у 2003
році передав до Музею відомий полтавський художник-фотограф Савелій
Іванович Бабенко (1917-2009), батько художника та викладача Віктора
Бабенка. За наданою працівникам музею інформацією після смерті
Хмелевського фотокамера належала полтавському фотографу Хайкіну. Від
Хайкіна камера потрапила до фотографа Філоненка. Після Другої світової
війни вона опинилася у С. І. Бабенка.
Полтавці вшанували пам’ять Й. Ц. Хмелевськогоу 2016 році відкриттям меморіальної дошки на будинку, де розміщувалася його фотомайстерня, по вулиці Соборності, 20.
Матеріал підготувала Марина Федорова