16 липня 2024 року виповнилося 110-років від дня народження полтавського художника-аматора Павла Мусійовича Горбенка (1914-1979). Його життя, що розпочалося в першій чверті минулого століття, було майже типовим для багатьох людей того покоління, на долю якого випали тяжкі випробування.
Павло Горбенко змалку відчув потяг до малювання, хотів стати професійним художником, але складний матеріальний стан, «несміливість», як зізнавався сам митець, не дозволили його мрії здійснитися.
П.М. Горбенко закінчив трудову залізничну школу на станції Полтава-Південна. Далі було навчання у Харківському інституті інженерів залізничного транспорту. Під час Другої світової війни служив у топографічній розвідці. В мирний час працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі, викладав фізику в Полтавському педагогічному інституті, завідував кафедрою. У вільний час любив малювати.
Павло Горбенко писав численні натюрморти, композиції із зображенням чарівних куточків природи, краєвиди, в яких знайшла відображення краса рідної землі, любов до своєї малої батьківщини.
Загалом художник не надавав перевагу пленерному живопису, коли основа твору закладається при роботі на натурі, а тяжів до асоціативних пейзажів.
Твори Горбенка презентувалися на художніх виставках у Полтаві і Києві, персональних – у Полтаві та Лохвиці. Щирість митця, його природний талант та самобутній хист не залишали глядачів байдужими.
У зібранні Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка зберігаються декілька картин Павла Горбенка: панорамне полотно «Полтава», яке було створене до 800-річчя першої згадки Полтави в Іпатіївському літописі, краєвиди «Заворсклянські далі» та «Ранок», що вирізняються, притаманним художнику своєрідним трактуванням мотивів природи.
