6 травня 2025 року виповнюється 100 років від дня народження Станіслава Георгійовича Ремчукова (1925-2011), живописця, графіка, плакатиста
Для 26-річного Станіслава Ремчукова затишна Полтава стала другою домівкою, до якої молодий чоловік переїхав у далекому 1951 році разом з дружиною Марією і прожив тут 60 років. Він був родом із станиці Переяславська Брюховецького району, що у Краснодарському краї. Дитинство художника пройшло в містах Північного Кавказу – Єсентуках, Гаграх та Сочі.
«Я знав, що Полтава – хороше місто, з чудовим кліматом», – розповідав Станіслав Георгійович. У перший же рік проживання Ремчуков екстерном склав іспити за 9-10 класи у полтавській середній школі № 4, бо його 17-річним юнаком, зі шкільної парти, забрали на фронт. Воював зв’язківцем-телефоністом. Отримав важке поранення.
У 1953-1959 рр. навчався у Харківському художньому інституті на графічному факультеті. Його викладачами були відомі художники – Василь Мироненко, Григорій Бондаренко, Валентин Сизиков, Євген Єгоров, Петро Супонін та Володимир Селезньов. Студентські роки пройшли насичено та плідно. Ремчуков співпрацював з харківським видавництвом «Прапор». Також брав участь у численних конкурсах і виставках, на яких експонувалися його плакати та графічні твори.
Повернувшись після навчання до Полтави, Станіслав Георгійович активно взявся до роботи. У той період мистець створив серію ліногравюр «Міста і села Полтавщини», до якої увійшли роботи «Славна Полтава», «Миргород», «Великі Сорочинці». Проілюстрував та оформив чисельні видання полтавських літераторів. Багато часу віддав прикладній графіці – рекламні плакати, програмки, стенди, листівки, дипломи. До роботи брався старанно, з вигадкою і хорошим смаком. Політичні плакати та книжкова графіка стали візитівкою його творчості.
Разом із відомим художником Віталієм Шаховцовим (пізніше долучився й Андрій Сербутовський) Станіслав Ремчуков став фундатором Полтавської обласної організації спілки художників УРСР, яка офіційно розпочала свою діяльність з 1971 року. Художник очолював її протягом дев’яти років (1972-1980).
Станіслав Ремчуков був учасником багатьох обласних, республіканських та зарубіжних виставок (Велико-Тирново (Болгарія,1976), Кошалін (Польща, 1980), виставок-продажів у Японії (1980, 1981, 1983) та Канаді (1980)). Мав п’ять персональних виставок – у Полтаві (1975. 2000, 2010), Лубнах (1975) та Києві (2005).
В останні роки життя мистець віддавав перевагу живопису, активно займався мініатюрою, оспівуючи красу Полтавщини, багатство її природи.
Роботи Станіслава Георгійовича Ремчукова знаходяться у багатьох музеях України та приватних колекціях. У збірці Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка зберігаються дві живописні та двадцять три графічні роботи художника. Серед них міський зимовий пейзаж із зображенням невеликого православного храму.
Картина виконана в реалістичній манері з м’яким колоритом і гармонійною композицією. Центральним елементом є біла церква з зеленою цибулястою банею, увінчаною хрестом. Будова храму проста, але має виразні риси старовинної сакральної архітектури. Зелені дахи контрастують із засніженим ґрунтом і оголеними деревами, створюючи спокійний, але злегка меланхолійний настрій. Світло, що пробивається з відкритих дверей храму та кілька фігур людей, які входять до церкви, додає сцені життя і підкреслює її духовний зміст.
Станкова графіка «Листівка» присвячена подіям, пов’язаних з підпільною боротьбою. Автор зображає нічну вуличну сцену з кількома персонажами, поведінка та зовнішній вигляд яких чітко вказує на їх політичну приналежність. Центральне місце відведено молодій парі, розміщеній впритул до похиленого дерев’яного паркану, на якому чоловік, обіймаючи налякану дівчину, прикріпляє листівку. Однозначного трактування сюжету надає фігура третьої особи – озброєної людини у військовій формі, що віддаляється від місця події. Драматизм композиції підкреслює тьмяне освітлення, мокре занедбане вуличне покриття, чорні силуети дерев і будинків, одинокий похилений ліхтар.
Творчість Станіслава Ремчукова не втрачає своєї актуальності, привертаючи увагу щирістю та відданістю автора мистецтву.
Матеріал підготувала Вікторія Гуржій
