Пам’яті Федора Кричевського

228
Пам’яті Федора Кричевського.  До 145-річчя від дня народження
Українське мистецтво першої половини ХХ століття неможливо уявити без такої постаті як Федір Григорович Кричевський (1879-1947). Живописець, графік, монументаліст, декоратор театру і скульптор, педагог. Людина універсальна та масштабна. Він входить до нової генерації українських мистців, які в часи національного відродження активно формували культурно-мистецький простір. Один з фундаторів Української академії мистецтв (1917), її перший ректор. Творчість Кричевського вражає силою, змістом, глибиною. Неповторна манера його письма – масивність форми, міцний малюнок, складність та гра кольорових сполучень, підкреслена декоративність з відчуттям урочистості – з’явилася під впливом українського народного мистецтва. Життєвому і творчому шляху видатного Майстра присвячено монографії та наукові дослідження мистецтвознавців Пантелеймона Мусієнка, Лариси Членової,Євгена Блакитного, Валентини Рубан-Кравченко.
1972 року виходить збірник «Федір Кричевський. Спогади, статті, документи.», упорядником якого є художник, дослідник-мистецтвознавець, викладач Київського художнього інституту Борис Микитович Піаніда (1920-1993). Довгі рокі творчої співпраці пов’язували його з Полтавським художнім музеєм. У бібліотеці закладу зберігається примірник видання з дарчим написом та екслібрисом його укладача.
Збірник «Федір Кричевський. Спогади, статті, документи.». Упорядник Борис Піаніда, 1972.
Збірник «Федір Кричевський. Спогади, статті, документи.». Упорядник Борис Піаніда, 1972.
У збірнику публікуються спогади учнів Федора Кричевського, які згодом склали потужну плеяду майстрів української художньої школи. Тетяна Яблонська, Георгій Меліхов, Володимир Бондаренко та багато інших згадують свого учителя як людину, яка була однією з найважливіших у їхньому житті. Кричевський любив викладати, ґрунтовно підходив до занять, сформував власну педагогічну систему. Його учень, Сергій Григор’єв, згадує: «…Так, це була незвичайна індивідуальність і в великому, і в малому. Таких яскравих, колоритних людей я більше не зустрічав у своєму житті. …Дивовижний це був чоловік! …він нагадував майстрів Ренесансу. Не дивно, що улюблений герой його був Бенвенуто Челліні. Я не знаю іншого художника, якого можна по праву назвати «українським за духом». Козацька любов до прикрас, лицарство, тяга до пригод, любов до керівництва, незвичайна працелюбність і деяка примхливість – усе це разом, на диво, цілком вживалося в одній людині».
Борис Піаніда докладав багато зусиль задля збереження документальних матеріалів та творчої спадщини Кричевського, спілкувався та підтримував його вдову Наталію Павлівну. Його стараннями у 1979 році, до 100-річчя з дня народження Майстра, в Ірпені було встановлено пам’ятний знак біля садиби, де прожив останній рік життя і помер художник незрівнянної мистецької сили.
Найбільша збірка робіт Федора Кричевського належить Національному художньому музею України. Твори мистця зберігаються у художніх музеях Лебедина, Полтави, Сум, Харкова, що значно збагачує їх мистецькі колекції.
Полтавському художньому музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка належать два живописних полотна видатного Майстра – «Портрет Варвари і Марії Кричевських» (1902-1903) і «Запускають змія»(1947).
Подвійний портрет Варвари і Марії, рідних сестер художника, надійшов до фондової збірки у 1985 році від Дирекції художніх виставок України. Посприяв передачі твору вже згаданий вище Борис Піаніда. У листах, які зберігаються в архіві ПХМ, він розповідає про спілкування з дружиною Наталією Павлівною Кричевською. Вона зберігала твори свого чоловіка, дбала про долю його творчої спадщини. За її згодою картину було передано до фондів ПХМ, і розділ українського образотворчого мистецтва поповнився чудовим зразком портретного жанру початку ХХ століття.
Портрет Варвари і Марії Кричевських.1902-1903 рр. Полотно, олія 188,5х132,5 (Ж-814)
Кричевський, зображуючи сестер, водночас створив монументальний, звеличений образ української жінки. Майстерне володіння арсеналом живописних технік ще дуже молодого за віком художника, синтез традиційних форм та нових художніх течій виявилися на картині повною мірою. Фігури молодих жінок на весь зріст на тлі мерехтіння складних кольорових плям займають практично усю поверхню полотна. В позах та поглядах відчувається впевненість, повага до себе і до світу. На сестрах – традиційне українське жіноче вбрання, автентичність зображення якого стане характерною рисою у творчості Кричевського. Для цього він збирав колекцію народного одягу, речі побуту, цікавився українською старовиною. «Федір Григорович був безмежно закоханий в народне мистецтво, тому все… тішило його зір, викликало непідробне захоплення. Він просто не міг намилуватися скарбами в скринях», – писав у спогадах український художник Леонід Чичкан.
Як склалися долі героїнь картини? На жаль, відомостей про їхнє життя залишилося небагато. Старша сестра Варвара народилася 1883 року у с. Великий Бобрик Сумського повіту Харківської губернії. Здобула освіту медичної сестри. Її чоловік, Ражден Шушанія, теж був лікарем. Родина мала трьох дітей – доньку Ніну і двох синів – Купріяна та Георгія. Після 1917 року сім’я постійно жила в Грузії. Варвара померла у 1966 році, похована у м. Тбілісі. На прохання мистецтвознавиці Лариси Членової для її монографії «Федір Кричевський» (1969), Варвара залишила спогади про брата.
Варвара Григорівна Кричевська. 1910. Харків. З архіву Б. Кричевського.
Варвара Григорівна Кричевська. 1910. Харків. З архіву Б. Кричевського.
Варвара Григорівна Кричевська. 1906. Харків. З архіву Б. Кричевського. Львівська картинна галерея.
Варвара Григорівна Кричевська. 1906. Харків. З архіву Б. Кричевського. Львівська картинна галерея.
Молодша, Марія, народилася 1890 року у м. Ворожба Лебединського повіту Харківської губернії. Вийшла заміж за Данила Абрамця, деякий час працювала вчителькою. Активно спілкувалася та листувалася з представниками великої родини Кричевських. Її життєвий шлях завершився в 1979 році, похована у м. Армавір Краснодарського краю. Марія неодноразово була моделлю для старшого брата. Федір зобразив сестру на картині «Дівчинка у блакитному», 1900 (Лебединський художній музей імені Б.К. Руднєва). Робота сповнена надзвичайної пластичності, тонкими колористичними нюансами, образ Марії ніжний, тендітний, світлий. Це один з кращих творів раннього періоду творчості Кричевського. У 1960 році Марія подарувала його Лебединському художньому музею.
Запускають змія. 1947 р. Полотно, олія 69,8х70,3. Унизу ліворуч «Ф. Кричевський Ірпінь 1947» (Ж-547)
Запускають змія. 1947 р. Полотно, олія 69,8х70,3. Унизу ліворуч «Ф. Кричевський Ірпінь 1947» (Ж-547)
Твір «Запускають змія» був переданий до музейної збіркиу 1975 році за наказом Міністерства культури УРСР. Між Київським літературно-меморіальним музеєм Максима Рильського та ПХМ відбувся обмін художніми роботами. Музей Рильського отримав на постійне зберігання портрет самого поета авторства видатного українського художника Олексія Шовкуненка. Полтавському художньому музею була передана до фондової збірки картина Федора Кричевського «Запускають змія». Відомо, що її в автора придбав Максим Рильський, і вона увесь час висіла в його кабінеті. Робота написана в останній рік життя майстра, 1947-й. Виснажений роками війни, пережитими жахливими подіями, Кричевський повернувся до Києва у 1946 році. За посередництва того ж Рильського, Комітет у справах мистецтв улаштував родині художника житло за містом, в Ірпені. Там він створив свої останні роботи. Хтось у спогадах про мистця назвав зображений на картині «Запускають змія» пейзаж «не ірпінським». І справді, це спогади про прекрасне полтавське село Шишаки, з яким пов’язане життя та творчість Федора Кричевського. Ця місцевість, її люди, традиції, побут завжди були невичерпним джерелом натхнення художника. Його учень, Г. Лебедєв, який кілька тижнів жив у Кричевських в Шишаках, згадує: «…Село розташоване недалеко від залізничної станції Яреськи, на високому правому березі надзвичайно мальовничого Псла. За річкою далеко-далеко простягається низовина, що чарує зір ніжно-рожевими смугами піску й синьо-золотистою каймою чагарника та дерев, що гармонійно доповнюють одна одну як композицією, так і кольоровою гамою, утворюючи незабутньої краси краєвид. І всю цю чародійну панораму можна було спостерігати просто з двору Федора Григоровича…». Милий серцю краєвид він багато разів зображував на своїх полотнах. Цей величний простір намальовано і на полотні «Запускають змія». Осяяна сонцем низовина під високим блакитним небом, паперовий змій стрімко злітає у прозору височінь, за ним захоплено спостерігають діти. У всьому мирний спокій, відчуття польоту… Світлі спогади вже надломленого фізично та морально художника.
У червні 1978 року ПХМ представляв виставку нових надходжень за останні десять років. За той час надійшло понад 700 художніх предметів. Це була перша виставка подібного характеру за весь період існування закладу. Серед інших робіт експонувалася і картина «Запускають змія».
Твори Федора Кричевського зі збірки ПХМГМ імені Миколи Ярошенка експонуються на фондових виставках, їх репродукції опубліковані у виданнях музею.
 Марина Салюк
Список джерел та літератури:
  1. Федір Кричевський. Спогади, статті, документи. / упоряд. Б.Піаніда. – Київ: Мистецтво, 1972.
  2. Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська культура ХХ століття. Василь Кричевський. – Київ: Криниця, 2004.
3. Полтавський художній музей 1919 – 1994 : бібліографічний покажчик / упоряд.          В. Ханко. – Полтава, 1994. – С. 104.
  1. Мистецька спадщина Кричевських на Сумщині / автор тексту Н.С. Юрченко. – Суми: Університетська книга, 2005. – 16 с.