Український письменник Павло Загребельний писав про Василя Непийпива: «Який безмежний і всемогутній цей художник! В його душі живуть тисячолітні ліси й задумливі села, велелюдні міста і тихі води, він відкриває велику поезію в безмовності придніпровських пагорбів і цвітінні гречок, соняшників, льону, він І сам присутній у кожному шереху осіннього листка, що падає з дуба, в щонайнепомітнішому переблиску лісового серця і закликає бути присутніми й нас, бути учасниками таємничого процесу творення, невпинних пошуків краси всього сущого і великих відкрить».
До 100 річчя з дня народження видатного українського живописця й графіка, народного художника УРСР Василя Гнатовича Непийпива (1916-2007) в музеї відкрито експозицію творів митця.
Майстер народився 28 грудня 1916-о року в селі Кам`янка Полтавської області. Початкову художню освіту здобув у полтавських живописців Матвія Донцова, Івана Орлова, Соломона Розенбаума, Антона Федоренка. Закінчив Харківську художню студію. Працював у Полтавському театрі (1937-1938). Був учасником Другої світової війни, нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями. Жив і працював у Києві. Тривалий час був одним із головних художників відбудованої столиці.
Творчість Василя Непийпива – це ціла епоха у розвитку українського мистецтва ХХ ст., віха в становленні сучасної української пейзажної школи з притаманним їй захопленням натурою, ліризмом та трактуванням образу.
Звичайні пейзажні мотиви, широкі квітучі лани, розливи річок, зелені гаї – усіх їх об’єднують почуття захоплення Батьківщиною та любові до рідного краю.
Роботи Василя Непиийпива регулярно експонуються та зберігаються у колекціях багатьох музеїв. Картини митця користуються великим попитом у колекціонерів не лише в Україні, а й далеко за її межами: у Франції, Росії, США тощо.
Твори автора хвилюють відвертою поетичною інтонацією та зачаровують неповторною силою темпераменту. Сьогодні, оглядаючись на творчий шлях майстра, можна упевнено сказати, що його творчість займає визначне місце в українському пейзажному живописі.
Серед найвідоміших полотен – «Ромашки» (1936), «Керченська протока» (1954), «Полтава» (1956), «Річка Ворскла» (1960), «Загорський собор» (1966), «Псковська башта» (1970), «Село на Полтавщині» (1978), «Вранішні хліби» (1980) та інші.
Виставка триватиме до 31 січня 2017 року.
