22 квітня 2025 року виповнюється 110 років від дня народження Миколи Івановича Гнойового (1915-1995), українського графіка, ілюстратора, педагога, члена Спілки художників України (1948).
Мистець родом із села Кобелячок, нині Кременчуцького району, що на Полтавщині, проте майже все його життя пов’язане з Харковом. 17-річним Микола вступив до Харківського художнього технікуму, після закінчення якого відразу продовжив освіту у Харківському художньому інституті, де навчався з 1938 по 1947 роки з перервою на участь у Другій світовій війні. Вчителем з фаху Миколи Гнойового був відомий український живописець, графік, професор Олексій Кокель. Його дипломною роботою стала серія офортів «Спогади» (1947), (керівники – доценти Василь Мироненко та Йосип Дайц). У ці роки Микола Гнойовий розпочав і власну викладацьку діяльність. Упродовж 1946—1973 років викладав у Харківському державному художньому училищі та Харківському художньо-промисловому інституті.
Художник працював у галузі станкової та книжкової графіки, переважно в техніці офорта. Роботи Гнойового – це характерні зразки українського мистецтва повоєнних років: ліричні, позначені продуманою композицією. В них автор виявляв свою індивідуальність, естетичне замилування світом природи й навколишньої дійсності.
Микола Іванович почав експонувати свої твори у Харкові ще будучи студентом, з 1939 року. Все подальше життя вів активну виставкову діяльність. Брав участь у виставках: Київ (від 1948), Одеса (1953), Москва (1948—1957), Тбілісі (1949), Вільнюс (1951), Астрахань (1953—1954), Варшава (1955), Брюссель (1958). А у 1956 році у Варшаві відбулася персональна виставка художника.
Основні твори: “Спогади” (1947); “У полі” (1959), “На пташнику” (1960); ілюстрації до роману М. Трублаїні “Глибинний шлях” (1947), до повістей А. Донченка “Школа над морем” (1948), “Лісничиха” (1948), “Заповітне слово” та інші
Роботи Миколи Івановича Гнойового знаходяться у багатьох музеях України. У збірці Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка зберігаються дві графічні роботи мистця: «Повернення» 1947 року – із серії офортів «Спогади» та «На пташнику» 1964 року, передані Дирекцією художніх виставок України відповідно у 1948 та 1964 роках.
Сюжетна робота «Повернення», пов’язана з періодом Другої світової війни виконана реалістично. На передньому плані зображено групу жінок, що йдуть дорогою. Вони у теплому одязі та хустках. На їх обличчях втома, надія та захват від неочікуваною події – зустрічі з військовою колоною на засніженій дорозі. Робота побудована на контрасті світлого тла та темного одягу персонажів. Чіткі лінії, ретельна деталізація, гра світла й тіні створюють глибокий емоційний настрій.
Кольоровий офорт із зображенням сільської місцевості. Його горизонтальний формат надає відчуття простору і масштабності. Колірна гама – м’яка та складається з природних тонів блакитного, вохристого й сірого кольорів. Композиція урівноважена двома акцентами: фігурою жінки, яка оточена великою кількістю курей та дерев’яною коморою з похилою покрівлею. На передньому плані, серед сухої трави помітно виділяються обриси білих курей. На дальньому плані, на горизонті, зображена смуга дерев. Розмите небо, з виразною фактурою хмар створює відчуття глибини та динаміки. В простому сюжеті автору вдалося досягти гармонії між людиною і навколишнім середовищем.
Матеріал підготувала Вікторія Гуржій
