Антон Федоренко: повернення із небуття

13 серпня 2022 року виповнюється 135-років від дня народження українського художника, графіка та аквареліста Антона Яковича Федоренка (1887-1938). Він належить до покоління митців, яких сталінський режим терору та репресій 20-30-х років ХХ століття намагався викреслити з українського культурного простору. Трагічні долі, забуті імена, знищена унікальна національна спадщина… Але те, що вціліло після тих драматичних подій – твори, щоденники, архівні матеріали, спогади рідних та друзів, має бути збережене, досліджене та донесене до сучасного українського суспільства. Постать Антона Яковича Федоренка повернулася до нас завдяки його творам, які дивом збереглися, ряду фотознімків та окремим архівним документам.

Життя художника було пов’язане з Полтавою. Відомостей про його дитячі та юнацькі роки не залишилося, є розбіжності про місце народження. В енциклопедичних виданнях  вказується Полтава, за іншими даними – селище Городище, Черкаського повіту, Київської губернії. За даними особистої справи Федоренка, яка зберігається у Київському міському державному архіві,відомо, що у 1913-1915 роках він  навчався у Київському художньому училищі. З 1915 року опановував військову спеціальність у Віленському військовому училищі, яке   у зв’язку з загрозою окупації міста Вільно (з 1939 року – Вільнюс, Литва) германськими військами в той же рік було переведено до Полтави. Брав участь у Першій світовій війні. Плідними для художника були роки, коли він повернувся до рідного міста. У цей період почався рух великого відродження української національної школи. При Полтавському губернському земстві було створено  Педагогічне бюро, яке з осені 1917 року  очолив відомий археолог, педагог, культурний діяч Михайло Якович Рудинський (1887-1958). Він згуртував навколо себе талановитих художників-графіків, які ілюстрували книжки для дітей та юнацтва, підручники для української школи. Видання відзначалися високою якістю ілюстрацій та друку. До цього осередку входив і Антон Федоренко.

Сприяв об’єднанню творчої інтелігенції міста й Полтавський художній музей (зараз Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка). Створений у 1919 році, він мав назву Картинна галерея та відчинив двері для відвідувачів 27 квітня. На світлинах 1920-1930-х років, які збереглися, бачимо Федоренка у колі полтавських художників. Поряд з ним Григорій Цисс, Матвій Донцов, Дмитро Ангельський, Віктор Магденко, Павло Горобець – митці, які формували художній простір міста. Вони влаштовували мистецькі виставки, викладали малювання у художніх студіях і навчальних закладах, деякі з них були співробітниками художнього музею. У цей час  були засновані Полтавські філії мистецьких об’єднань – АХРР (Асоціації художників революційної Росії, 1926) та АХЧУ (Асоціації художників Червоної України, 1927), метою яких була організація виставок творів членів цих груп у великих містах і пересувних експозицій, що мандрували селами й містечками України. У Полтаві такі художні виставки відбулися у 1926,1928, 1929 роках. Збереглися каталоги з іменами учасників та переліком експонованих робіт. На кожній з виставок Антон Федоренко представляв по декілька десятків авторських творів, назви яких вказують на улюблену тему художника – пейзаж. Свою художню майстерність і знання він передавав як викладач малювання у навчальних закладах міста, працював художником-оформлювачем кінотеатру «Колізей» (після 1917 року кінотеатр «К.І.М»). Посаду художника кінотеатру Антін Якович займав і під час його арешту у березні 1938 року, про що дізнаємося з запису №170667 Національного банку репресованих науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» Українського інституту національної пам’яті. Його було засуджено до розстрілу за статтями «збройне повстання» та «участь у контрреволюційній організації». Вирок виконаний 2 жовтня цього ж року. У 1957 році Антін Якович Федоренко був реабілітований. Скупі дані анкети…За ними складна епоха, коли за національним духовним та культурним відродженням України прийшов час трагічних, непоправних втрат.

У Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка зберігаються 2 твори, виконаних олійними фарбами та 16 акварельних робіт Антона Федоренка, його робочий альбом малюнків 1926-1927 років. Вони надійшли до зібрання від приватних осіб у період 1963 – 1980 років. За жанром – це пейзажі. Твори невеликі за розміром, невибагливі за сюжетом, виконані у стриманій кольоровій гамі. Але за їх простотою  ховаються роками відпрацьовані графічні прийоми, мистецтво малюнку. Пейзаж потребує вдалого вибору мотиву, точного компонування нескінченно різноманітних форм природи, у цьому складність жанру. Для створення робіт Федоренко використовував олійні фарби, акварель, туш, чорнила, простий та кольорові олівці.Різними техніками штрихування митець  досягав в малюнку об’єму та показу перспективи, передавав як ближній, так і дальній план. У його роботах, сповнених подекуди ліричного, а інколи й епічного настрою, постає безмежна широчінь українських просторів, щире захоплення рідною землею, її природою і красою. Акварель митця вирізняється делікатною кольоровою палітрою,вправним рисунком,постійним прагненням до досконалості в зображенні природи.На жаль, олійні твори художника, які знаходяться  сьогодні в музеї, носять етюдний характер і не можуть передати його майстерність як живописця.

Поверненню імені полтавського художника із небуття сприяє діяльність Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.  Лише останніми роками твори Антона Федоренка експонувалися на таких резонансних виставках із фондового зібрання музею як «Мистецтво і час. Український живопис і графіка першої половини ХХ століття», «Михайло Рудинський у колі полтавських графіків», «Мистецька нива Полтавщини першої половини ХХ століття»,увійшли до каталогів цих виставок та інших музейних видань.

Пропонуємо Вашій увазі віртуальну виставку творів полтавського митця А.Я. Федоренка.

Марина Салюк