Виставка «Душею й тілом котелевець» присвячена 85-річчю від дня народження народного художника України Павла Волика (1941–2018). Вона презентує збірку живопису відомого українського митця, а її назвою служать рядки з його власного рукопису, аркуші якого також представлені в експозиції.
Щедро й різнобічно обдарований, Павло Волик пройшов великий шлях у мистецтві й залишив по собі багату та розмаїту творчу спадщину. 2021 року Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка разом із родиною Павла Волика реалізував масштабний проєкт персональної (посмертної) виставки, що представляла ретроспективу творчості митця за майже піввіковий період – з 1970 по 2018 роки. Тоді було експоновано 137 творів декоративного та образотворчого мистецтва. Нинішня ж виставка має камерний характер. До експозиції увійшло всього 20 живописних полотен. Обраний формат дозволив створити особливий простір для споглядання, пропонуючи глядачеві відійти від офіціозу та відчути «живий подих» фарб, роздивитися кожен мазок, заглибитися у філософський світ майстра.
Життєвий шлях Павла Волика – це історія майстра-самородка. Він народився 21 березня 1941 року в м. Котельві в родині коваля, якого радянська влада, відібравши кузню, «перекувала» на офіцера-штабіста.
Дитинство майбутнього художника припало на важкі воєнні та повоєнні роки. Втрата батька-фронтовика та виснажлива праця матері в колгоспі стали тим тлом, на якому гартувався його характер. «П’ятеро дітей на одну матір… хіба потрібні ще якісь пояснення?» – писав згодом художник. Його шлях у мистецтво почався не в академічних залах, а в Котелевській промартілі «Перемога», де він працював столяром, продовжуючи справу своїх предків-стельмахів. Цей досвід роботи з деревом, відчуття матеріалу та земне коріння згодом перетворили його на одного з
найсамобутніших живописців України.
У 1971 році Павло Волик із відзнакою закінчив Львівський державний інститут декоративного та прикладного мистецтва. Він завжди з величезним теплом і шаною згадував своїх викладачів, видатних педагогів – Якима Запаска (1923-2007), Михайла Курилича (1921-1984), Володимира Овсійчука (1924-2016). Після закінчення вишу Павло Волик впевнено розпочав своє сходження у мистецтві. У 1971-2001 роках він – художник Полтавського художньо-виробничого комбінату; від 2001 – доцент кафедри образотворчого мистецтва Полтавського НТУ ім. Юрія Кондратюка. Учасник республіканських, всесоюзних та зарубіжних художніх виставок від 1970 року. Член Національної спілки художників України (1977), лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2001), заслужений художник України (2001), лауреат щорічної міської премії імені Миколи Ярошенка (2012), народний художник України (2016).
У творчості Павло Волик спершу виявив себе у галузі декоративно-ужиткового та монументального мистецтва. Він тяжів до роботи з матеріалом – деревом, металом, гіпсом, досконало володіючи безліччю технік: карбуванням, тисненням, литвом, золотарством, виковуванням, токарством, різьбленням по дереву.
Його захоплювали монументальний розпис і навіть килимарство. У значному декоративно-монументальному доробку Павла Волика виявився синтез народних традицій і романтизму, притаманного його творчій натурі.
У середині 1990-х художником цілком заволодів станковий живопис. Увесь свій талант і любов до рідної землі митець демонстрував через зображення природи.
Доволі швидко Павло Волик здобув славу самобутнього майстра українського пейзажу. В останні два десятиріччя життя саме живопис, потіснивши інші види мистецтва, став головним його захопленням.
Живописні твори переважають і в загальному доробку майстра, вони ж складають основу нової виставки.
Попри наявність у спадщині натюрмортів та портретів, панівне становище займає саме пейзаж. Закоханий у рідний край, Павло Волик був справжнім співцем Полтавщини та, зокрема, Котелевщини. Схожі за форматом краєвиди насправді дуже відмінні як за настроєм, так і за особливостями стильового трактування форми: від романтико-поетичних до епічно-елегійних чи декоративних. Поряд із майже фотографічними роботами представлені й такі, що могли народитися лише в уяві творця. Знайшли місце на його полотнах і результати подорожей до Криму й Карпат, але насамперед автор прагнув передати красу малої батьківщини. Головним мотивом стали знайомі з дитинства краєвиди в сріблястому місячному й золотавому сонячному світлі, неймовірно прекрасні в кожну пору року. Усі вони несуть визначальні риси творчого почерку автора, що вирізняє їх серед тисяч інших полотен.
Неповторний стиль Павла Волика, як і його віддане мистецтву життя, давно висвітлені в пресі, мистецьких часописах, енциклопедичних виданнях та наукових дослідженнях. У 2011 році побачив світ альбом-монографія «Павло Волик», підготовлений Анатолієм Шевчуком.
Творча спадщина митця, а це понад 1000 творів – має не лише високу художню цінність, а й глибоку сакрально-духовну складову. Нині твори Павла Волика, який жив Україною та творив для неї, стали національним надбанням і увійшли до скарбниці української образотворчості.
Представлений на виставці портрет Павла Волика виконав заслужений художник України Микола Підгорний.
Останні події
Полтавський художній музей на мапі
Останні події
Полтавський художній музей на мапі
