Запрошуємо на відкриття виставки “Ліоліна та Володимир Безуглови. Живопис. Графіка”!Найкращий спосіб вшанувати пам’ять митців – дізнатися про їх життєвий та творчий шлях, познайомитися із творчим доробком.
Виставка «Ліоліна і Володимир Безуглови. Графіка, живопис» присвячена пам’яті двох відомих у Полтаві особистостей, митців і педагогів, красивого, гармонійного подружжя – Ліоліни Григорівни Шинкаренко-Безуглової (1950-1994) та Володимира Васильовича Безуглова (1947-2024).
Їх духовне єднання грунтувалось, як на особистих почуттях, так і на самовідданій пристрасті до мистецтва, на глибокому інтересі до викладацької діяльності. Пара вирізнялась в культурному просторі Полтави, запалювала серця оточуючих творчістю, впливала на поширення інтересу до сучасного мистецтва, сприяла появі нових імен на освітянській та мистецькій ниві.
Творча спадщина обох художників носить яскравий індивідуальний характер, проте в загальному контексті містить відбиток спільних захоплень і взаємовпливів.
Ліоліна і Володимир Безуглови вихованці однієї школи, навчались у одних і тих самих педагогів, однаково гаряче сприйняли новаторські, бунтарські ідеї мистецтва 1970-х рр., які стали відображенням значних зрушень, шо відбувались в тогочасному суспільстві. Обоє стали на шлях заперечення набридлого офіційного соцреалізму та пошуку нових форм і методів самовираження, для чого вдавались до використання стильових особливостей супрематизму, експресіонізму, сюрреалізму.
Цьогоріч Ліоліна Безуглова–Шинкаренко могла б святкувати своє 75-річчя. Рік тому пішов у засвіти й Володимир Безуглов.
У зв’язку з цими датами Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка підготував виставку творів родини Безуглових, зробивши акцент на усвідомленні того неординарного явища, яке представляв собою цей творчий дует в художньому житті Полтави.
Ліоліна Григорівна Безуглова-Шинкаренко народилася 10 грудня 1950 р. в Полтаві, в сім’ї військовослужбовця. Із шкільних років захоплювалася музикою і малюванням. Паралельно відвідувала художню та музичну школи, які закінчила у 1967 р. При вступі до вишу віддала перевагу художній освіті. У 1969 р. вступила до Харківського художньо–промислового інституту, який закінчила у 1974 р. Фах опановувала під керівництвом талановитого графіка Володимира Спиридоновича Ненадо (1935-1981). Після інституту працювала у Полтавській дитячій художній школі (1974-1981), з 1981 – у Полтавському державному педагогічному інституті (тепер Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка). Була викладачем, ст. викладачем, з 1992 р. – доцентом. Розробила програми навчальних дисциплін: «Графіка», «Живопис», «Кольорознавство», для студентів вищих педагогічних закладів освіти. У 1989 р вступила до СХУ.
Життя обірвалося рано – померла в Полтаві, 12 вересня 1994 р.
Безуглов Володимир Васильович народився 6 листопада 1947 р. в с. Чернянка на Бєлгородщині. З 1950 р. жив у Полтаві. Закінчив Полтавську дитячу художню школу. У 1974 р. закінчив Харківський художньо-промисловий інститут. Педагог з фаху В.С. Ненадо (1935-1981). У 1975-1982 рр. – викладач Полтавського інженерно-будівельного інституту, у 1982-1989 рр. – художник-графік на Полтавському художньо-виробничому комбінаті, з 1989 р. – на творчій роботі, з 1994 р. – доцент кафедри образотворчого мистецтва у Полтавському технічному університеті ім. Ю. Кондратюка. Член НСХУ від 1985 р. Лауреат щорічної міської премії в галузі мистецтва ім. Миколи Ярошенка, в номінації графіка (2011).
Серце В.В. Безуглова перестало битися 24 липня 2024 р.
Твори обох художників демонструвалися на виставках в Україні та за кордоном. Сьогодні вони зберігаються в Дирекції художніх виставок НСХУ (Київ), в ряді українських музеїв, у приватних збірках в Україні і далеко за її межами.
На виставці «Ліоліна і Володимир Безуглови. Графіка, живопис» більш широко представлений доробок Ліоліни Безуглової – 11 творів живопису та 5 графіки. Свій творчий шлях художниця розпочала з графіки. Навіть темою своєї дипломної роботи обрала ілюстрації до новел Василя Стефаника. Улюбленими різновидами графічного мистецтва були для неї літографія, офорт і монотипія, в яких вона досягла значних результатів. Начитана, з широким колом інтересів, серед яких філософія, поезія, музика, вона вміла одним штрихом наповнити свою роботу емоційним зарядом, передати цілу гамму почуттів. В основі її художньої манери було органічне поєднання кращих традицій реалістичної школи і сміливого новаторства, що становило живильну силу тієї доби. Одним із її найбільших досягнень у сфері графіки став триптих «Маруся Чурай» (1984), де через образ легендарної піснярки художниця з великою силою показала вічну енергію жіночності – трансцендентну і позачасову.
На виставці представлений офорт «Натюрморт з вишеньками»(1985), який привертає увагу ніжністю і теплотою вишуканих форм, їх глибоким символічним трактуванням й майже невловимою і разом з тим відчутною присутністю жінки.
Тема жінки, її краси, ролі і статусу проходить через всю творчість Ліоліни Безуглової, знаходить особливий вияв у її живописі – експресивному, динамічному, позначеному власним, індивідуальним стилем. Кожна картина – це справжній вибух почуттів і емоцій. Вони вражають ритмом, пластикою, колоритом, підпорядкованим внутрішній динаміці безперервного руху, який в більшості варіантів, показаний через легкий і вільний політ. Творчість давала художниці сили піднятися над буденністю, надихала на філософське осмислення буття. Творчість була її головною пристрастю. Значний інтерес в цьому сенсі становить створений нею на початку 1990-х рр. великий цикл, що отримав назву «Passion» (у пер. – пристрасть, захоплення, азарт). З року в рік, з несамовитим азартом вона знову і знову бралася за пензель і, створюючи нові полотна, давала їм порядкові номери. Цикл «Passion», був її стрімким, але на жаль перерваним злетом. Останні картини його датуються 1994 роком, який став і останнім роком її життя.
На виставці чотири картини із циклу «Passion» – «Passion II», «Passion VII», «Passion VIIІ», «Passion ІХ», написані відповідно у 1992, 1993, 1993, 1994 рр., а також дві роботи із циклу заснованому на українській міфології і фольклорі – «Відьма» і «Відьма на півні» та полотна «Діалог»(1990) «Навала»(1990), «Полотно»(1990), «Утеча» (1990), «Різдво» (1989).
Живописні твори Ліоліни подарований музею її чоловіком Володимиром Безугловим у 2023р.
Як і Ліоліна, Володимир Безуглов розпочинав з графіки. Його творам, здебільшого офортам, властива досконала виразність форми, філософсько-естетична спрямованість, оригінальна графічна мова. На виставці представлені 2 офорти – динамічна композиція, що вдало передає дух змагань – «Конкур» та виконаний у 1983 р. триптих «Ікар». В основі композиції триптиху авторська інтерпретація міфу про Ікара і Дедала, доповненого деталями з життя комах, вочевидь, асоціативного ряду пов’язаного з думкою про крила. З часом художник захопився живописом в якому експериментував зі світлотіньовими відношеннями, розвивав сюрреалістичні ідеї.
Виставка «Ліоліна і Володимир Безуглови. Графіка, живопис»» представляє лише певну частину творчої спадщини талановитих полтавських митців, проте вона дозволяє скласти уявлення про цілий ряд речей, що стосуються їх творчості, охоплюючи не тільки значимість створеного, але й процеси розвитку українського мистецтва останніх десятиліть ХХ ст. сучасниками та активними учасниками яких були Ліоліна і Володимир Безуглови.
На виставці демонструються:
Портрет Володимира Безуглова, створений заслуженим художником України Миколою Підгорним.
Фотопортрет Ліоліни Безуглової-Шинкареко.
Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка висловлює подяку за участь у проєкті Олексію Петренку та Полтавському національному педагогічному університету ім. В.Г. Короленка.
Світлана Бочарова
