Пам’яті Дмитра Ангельського

92
До 125-річчя від дня народження

Перлиною фондової колекції графіки початку XX століття, започаткованої фундатором Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка Михайлом Рудинським у 1919-1921 роках, є невелика збірка творів Дмитра Ангельського. Глибоко символічні, технічно досконалі, роботи художника мають знаковий характер мистецтва своєї доби, вражають потужним передбаченням майбутньої долі митців «розстріляного покоління».

Дмитро Іванович Ангельський, білорус за національністю, народився 16 (28) листопада 1898 року у м. Свенцяни  Віленської губернії (нині м. Швенчоніс, Литва). До Полтави з батьками переїхав у 1915 році як евакуйований з теренів воєнних дій Першої світової війни. Батько його був службовцем, працював на залізниці, тому сім’ я змогла дати синові освіту. Точних даних щодо навчального закладу, який закінчив Дмитро немає, найімовірніше, це було реальне училище.

У Полтаві Дмитро Ангельський досить швидко увійшов до кола митців, закохався в чарівну українську природу. Часто разом з новими товаришами бував на етюдах, залюбки малював полтавські краєвиди. А коли  М. Рудинський очолив Педагогічне бюро Полтавського губернського земства і запросив полтавських художників до співпраці над ілюструванням книжок, Д. Ангельський приєднався до цієї талановитої когорти. У 1920-х роках, відчуваючи нестримне прагнення до перебування в згуртованому мистецькому середовищі, входив до Полтавських філій Асоціації художників революційної Росії (1926-1927) та Асоціації художників Червоної України (1927-1931). Став експонентом усіх трьох виставок, проведених ними в Полтаві у 1926, 1928 і 1929 роках та Харківської виставки 1927 року. На виставках були представлені такі його твори, як натюрморт «Соняшники», пейзажі «Стіжки» (обидва 1926), «Жовтневий сад. Полтава» (1928), «На Пслі» (1929), картина «Інтер’єр кімнати М. О. Ярошенка в Полтавській картинній галереї» (1926). Здобув популярність і як автор прекрасно виконаних заставок і кінцівок до видань: «Полтавщина. Збірник» (1927), «Полтавський державний музей ім. В.Г. Короленка. Збірник», праці Я. Риженка «Килимарство і килими Полтавщини» (обидві – 1928, всі  – м. Полтава), в яких творчо інтерпретував орнаментальні мотиви української барокової доби. Писав портрети, зокрема відомо про такі з них, як портрети художника Матвія Донцова (1931,1934, ПХМГМ ім. М. Ярошенка) та Тараса Шевченка (1920,1924, не збереглися). Серед творів Дмитра Ангельського, що належать до колекції Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, знаходиться графічний портрет Павла Горобця, виконаний у 1924 році. Понад півстоліття, навіть в ті часи, коли міг легко стати приводом до арешту, цей портрет дбайливо зберігався в родині П. Горобця. До музею надійшов від дружини Іраїди Цвєткової, вже після смерті художника. Тож за цим невеликим аркушем із зображенням відомого полтавського пейзажиста, колишнього директора Полтавського художнього музею Павла Матвійовича Горобця, таїться ціла історія, яка проливає світло на певні моменти його біографії, свідчить про щиру дружбу, що існувала між двома молодими митцями. Доказом їх теплих взаємин є й інші роботи із фондової збірки – малюнок «Художник Горобець П.М. на етюдах», ще один портрет П. Горобця, які були виконані Д. Ангельським відповідно у 1926 і 1931 роках та дружні шаржі на Д. Ангельського, створені П. Горобцем у 1925 і 1933 роках.

У зібранні музею є два малюнки Д. Ангельського, які не можна залишити без уваги. Це – ілюстрації до казки французького журналіста, драматурга белетриста Жюля Клареті «Бум-бум». До 1970-х років їх зберігала в сімейному архіві сестра М. Рудинського – Євгенія Яківна. Можна лише здогадуватись, чого вартувало їй це збереження й та неймовірна відданістьсправі, яку поділяла з братом і тим цінностям, що сповідувала вся родина Рудинських.

Виконані тушшю два малюнки арлекіна – погрудний та на повен зріст – містять ознаки автопортрета, мають однакову назву – «Клоун», але представляють героя твору в різні моменти гри, з помітним акцентуванням різниці в його настрої.

Дмитро Ангельський, навіть в ілюстрації, намагався глибоко проникати в сутність створюваного образу. Його Арлекін – відомий персонаж італійської Commediadell’Arte (комедії масок) – не стільки дотепний і лукавий, скільки кумедний і наївний, не дуже розумний і трохи неповороткий. Він викликає співчуття до своїх смішних негараздів і несерйозних нещасть. Особливо виразний малюнок з погрудним зображенням клоуна. Твір має риси портрета чи то актора, чи то самого художника, який помітно асоціює себе з зображеним персонажем. «Клоун» дивиться на нас відкритим поглядом, схрестивши руки на грудях. На його голові ковпак, в очах смуток,а в руках він тримає палицю, набалдашником якої слугує маска з лиховісним усміхом. Портрет вирізняється динамічною лінійною мелодією, оригінальністю композиції, точністю малюнка. Він демонструє своєрідність творчої індивідуальності митця, його високу духовну й професійну культуру, вражає силою гіркого передчуття.

У 1930-х роках Дмитро Ангельський працював художником в Полтавському науково-дослідному інституті свинарства (на той час ВНДІС). Створював плакати та іншу художню продукцію на сільськогосподарську тематику. Життя його обірвалося раптово, але очікувано в тогочасних умовах тотального пошуку «ворогів народу». 13 грудня 1937 року Д. Ангельський був заарештований. Визнаний винним у шпигунській діяльності на користь Польщі та Німеччини. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС по Полтавській області 27 вересня 1938 року до розстрілу з конфіскацією особистого майна. Розстріляний у Полтаві 2 жовтня 1938 року.

Реабілітований посмертно 15 серпня 1958 року.

Доля творчого спадку художника, як і доля його сім’ї – дружини, 29-річної вчительки Ганни Миколаївни та їх маленького сина Віктора досі залишаються невідомими.

Окремі твори Дмитра Ангельського зберігаються в двох кращих музеях України – Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського та Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.

Світлана Бочарова 
Алла Тимошенко
Клоун. Папір, туш. 19,2х16,1. Унизу праворуч монограма автора.
Клоун. Папір, туш. 19,2х16,1. Унизу праворуч монограма автора
Клоун. Папір, туш. 24,1х11,9. Унизу праворуч монограма автора
Портрет художника Павла Матвійовича Горобця. 1928. Папір, олівець. 17,3х11,3
Художник Павло Матвійович Горобець на етюдах. 1926. Папір, олівець. 17,3х11,4
Портрет художника Горобця П. М. 1924. Папір, олівець. 16,8х12
Художник Донцов Матвій Олексійович. 1931. Папір, олівець. 21,1х15,7
Етюд. 1928. Картон, олія. 29,6х33,8