Образ науковиці в образотворчому мистецтві

41
Виставка творів з фондової збірки, запропонована Полтавським художнім музеєм (галереєю мистецтв) імені Миколи Ярошенка своїм віртуальним відвідувачам, приурочена до  Міжнародного дня жінок та дівчат у науці, який відзначають у світі 11 лютого.
“Портрет Ольги Борисівни Лепешинської” пензля Ірини Аристової надійшов до музею 1958 року з Дирекції художніх виставок і панорам (ДХВДіП) СРСР (Ж-784).
Аристова Ірина Федорівна (1926-2010) – живописець, портретист, заслужений працівник культури Росії. Народилась у Баку, але жила все життя у Москві. Закінчила Московський державний художній інститут імені В.І. Сурикова. Вчителі з фаху: С.В. Герасимов, В.К. Нечитайло, В.П. Єфанов. Член спілки художників СРСР з 1952 року. З 1977 по 1981 рр. – доцент Московського текстильного університету імені О.М. Косигіна. З 1950-х рр. брала активну участь у всесоюзних, республіканських та московських виставках. Твори зберігаються у Державній Третьяковській галереї, музеї імені М.В. Нестерова, музеї історії та реконструкції Москви та інших.
Аристова Ірина. Портрет Ольги Борисівни Лепешинської. 1953. П., о. 45х35,7
Аристова Ірина. Портрет Ольги Борисівни Лепешинської. 1953. П., о. 45х35,7
Ольга Борисівна Лепешинська (1871-1963) – радянський біолог і революційний діяч, лауреат Сталінської премії першого ступеня (1950), академік Академії медичних наук СРСР (1950). Основні праці присвячені дослідженню оболонок клітин тварин, гістології кісткової тканини.
Портрет виконаний у стилі соціалістичного реалізму. Головна увага зосереджена на створенні образу радянської жінки-вченого, в якому підкреслені високі моральні якості відображеної особи, її скромність і самовідданість. О.Б. Лепешинській присвячена також жанрова картина художниці “В лабораторії”  (1950-ті рр.).
Робота вперше опублікована в каталозі виставки “Портретний живопис ХVIII – XX століття” (2019).
Твір Геннадія Небожатка “Реставратор” (1966) переданий музею Дирекцією художніх виставок України у 1967 році (Ж-495).
Небожатко Геннадій. Реставратор. 1966. П., темп.
Небожатко Геннадій. Реставратор. 1966. П., темп.
Небожатко Геннадій Абрамович (1937-1990) народився 29 липня 1937 року у м. Сучан (Приморський край). Закінчив Київський художній інститут (1965). Вчителі з фаху – К. Трохименко, В. Костецький. Працював у галузі станкового живопису. Основні твори: “Реставратор” (1966); портрет хірурга М.  Амосова (1967); портрет Радика Руднєва (1968); проводи (1968); “Композитор О. Білаш” (1969) та інші. Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках.
Портрет вирішений в зображальній стилістиці художників “суворого стилю”. Пошук свого образу сучасника приводить автора до реставраційної майстерні. Митець виконав портрет жінки складної творчої професії. Вона зображена у хвилину короткого перепочинку, на тлі ікони “Чудо Святого Георгія про змія (Юрій-Змієборець)”. Молоде обличчя з виразними очима оповите втомою, але руки не випускають знаряддя праці. Сміливе введення до композиції твору значного фрагменту культурної пам’ятки надає йому метафоричного звучання, визначає колористичний лад, дозволяє подати жіночу фігуру в ореолі золотавого світіння.