8 лютого виповнюється 240 років від дня народження англійського художника Джорджа Доу (1781-1829). Талановитий та неймовірно працездатний майстер створив сотні живописних полотен і гравюр не лише в рідній Англії, а й в інших країнах. Так сталося, що його ім’я довгі роки було відоме лише вузькому колу фахівців, нечисленними були і відомості з біографії. Не залишили згадок про Доу у своїх мемуарах і його сучасники, хоча образи багатьох із них дійшли до нас завдяки віртуозному пензлю художника. В галереї творів Джорджа Доу немає жодного автопортрета. Відомо лише кілька зображень художника іншими майстрами. Німецький портретист Карл Крістіан Фогель фон Фогельштейн (1788-1868) виконав графічний малюнок з портретом Доу. Він датується 1828 роком. У 1834 році учень і помічник майстра Василь (Вільгельм Август) Голіке (1802-1848) створив груповий портрет із зображенням Джорджа Доу, себе і членів своєї сім’ї. Близько десяти років він був поруч зі своїм вчителем, спостерігав його в роботі. Тому завдяки блискучій зоровій пам’яті Голіке вдалося виконати портрет Доу після смерті останнього. Залишилася і гравюра із зображенням майстра роботи відомого англійського художника та гравера Томаса Райта (1792-1849), яку він виконав з оригіналу невідомого автора.
У наш час значний творчий доробок художника загострив інтерес до його особистості, з’явилися нові публікації з цікавим і змістовним матеріалом про майстра. 2012 року в рамках видавничого проєкту за участю Великобританії, Нової Зеландії, Росії та США вийшла монографія кандидатки мистецтвознавства Г.Б. Андрєєвої «Гении войны, блага и красоты. Писал Королевский Академик Джордж Доу», присвячена життю і творчості митця. Понад 20 років знадобилося автору для того, щоб зібрати у різних країнах достатньо достовірного матеріалу про цю історичну особистість. У монографії розкрито різнобічність інтересів Доу. Гравер, автор витончених книжкових ілюстрацій, історичних і літературних композицій, письменник і теоретик, чудовий портретист, який створив серію понад 500 портретів своїх сучасників – військових і державних діячів, вчених, мислителів, поетів, світських красунь.
Джордж Доу народився у Лондоні 1781 року. Його батько, гравер і майстер політичної карикатури, став першим учителем для свого первістка Джорджа і молодших дітей. Згодом 13-річний юнак продовжив навчання у лондонській Королівській Академії мистецтв. Поступово він відійшов від вдосконалення техніки створення гравюри і захопився живописом. Писав картини на традиційні історико-міфологічні сюжети і в цьому досяг успіху. За дипломну роботу «Ахілл і Фетіда» Доу отримав золоту медаль і звання вільного художника. Пізніше від тієї ж Академії він здобув ще одну вищу премію за картину «Сцена з Цімбелін», незабаром таку ж нагороду – за картину «Ноемінь». З ранніх робіт художника відома картина «Одержимий», написана для лондонської божевільні, полотна «Негр і буйвол», «Мати, що рятує свою дитину з орлиного гнізда».
Проте незабаром Доу покинув заняття «історичним живописом» і присвятив себе я виключно мистецтвом портрету. Його талант портретиста поступово отримав визнання. У 1814 році Джордж Доу обрали академіком Королівської Академії мистецтв. Серед покровителів і замовників майстра був принц Едуард Август, герцог Кентський (1767-1820) та його оточення.
У 1818 році Доу супроводжував герцога Кентського на Перший конгрес Священного союзу, що проходив у невеликому містечку Ахені, відомому як місце коронації німецьких королів. Там зібралися глави союзних держав у війні з Наполеоном для обговорення системи міжнародних відносин в Європі. Англійці пишалися тим, що перемога при Ватерлоо (1815), яку вони здобули за підтримки союзників, стала кінцем величі Наполеона Бонапарта. Тому держава багато робила для увічнення своїх героїв: зводила пам’ятники на місці військових дій, в європейських столицях пройшли виставки портретів англійських генералів, які відзначилися у битві проти армії Наполеона. Серед них – портрет фельдмаршала герцога Артура Веллінгтона. Автором цих полотен був Джордж Доу. В Ахені він писав портрети важливих персон, військових, дипломатів. Присутній на конгресі російський імператор Олександр І бачив твори Доу і те, як швидко і блискуче працює художник. Це наштовхнуло монарха на думку про створення портретної галереї своїх полководців, увічнення слави російської армії у боротьбі з армією французів на чолі з Наполеоном. Олександр I запросив Доу до Санкт-Петербургу для роботи над портретами учасників Вітчизняної війни 1812 року і закордонних походів 1813-1814 рр.
Навесні 1819 року художник прибув до Росії. За задумом створені портрети повинні були скласти велику художню галерею за подобою одного із залів Віндзорського палацу, присвяченого пам’яті битви при Ватерлоо. Військова галерея була створена за проектом відомого російського архітектора італійського походження К.І. Россі (1775-1849) і займала одне з приміщень Зимового палацу. Списком осіб, зображення яких слід було написати, займався Головний військовий штаб. Умовою для включення до переліку портретованих була безпосередня участь в бойових діях проти Наполеона у 1812-1814 роках в чині генерала.
Робота над портретами тривала з 1819 по 1828 рік. Усього було написано 332 портрети генералів, що стояли на чолі російських військ. Доу працював швидко і несамовито, демонструючи найвищий рівень професіоналізму. Йому позували живі герої, а загиблих і померлих на той час він писав зі збережених у родинах зображень та ґрунтуючись на розповідях очевидців. Портрети були об’єднані авторським стилем виконання, витонченою манерою письма. Сучасників вражала майстерність художника створювати велику кількість ракурсів у зображені портретованих осіб. За перший рік Доу написав близько 80-ти портретів, кожні три-чотири дні з’являвся черговий твір. Однак, майстер зрозумів, що виконати гігантську працю йому не під силу. Він запросив до Росії з Англії свого молодшого брата Генрі і чоловіка своєї сестри, гравера Томаса Райта. У майстерні Доу також працювали російські помічники: художник В.А. Голіке і талановитий кріпосний майстер О.В. Поляков (1801-1835). Для цього Полякова викупили на два роки у костромського поміщика генерала Корнилова (згодом кріпосний отримав волю та став вільним художником). Голіке і Поляков настільки віртуозно засвоїли техніку письма свого патрона, що могли замінювати його і допрацьовувати розпочаті ним портрети. Але все одно на них ставили підпис «Доу» і тим прирівнювали до оригіналів. Вважається, що Джорджем Доу було написано близько 150 портретів, решта створена за значної участі Голіке і Полякова. Крім того, ці художники робили численні копії творів, написаних майстром для продажу. Грошовий капітал Доу в Росії стрімко ріс, натомість статки його помічників були вкрай невеликі. Та якщо Голіке ніяких нарікань до свого вчителя не мав і згодом навіть отримував за заповітом Доу щорічну грошову допомогу, то виплати на утримання Полякова і оплата його праці були мізерними. Ці відомості набули розголосу і викликали осуд з боку громадськості. На деякий час Доу виїхав з Росії.
Однак усе це не завадило майстру здобути справжній тріумф. 25 грудня 1826 року відбулося офіційне відкриття постійно діючої Військової галереї Зимового палацу. За вказівкою імператора Миколи І Джорджу Доу було присвоєно звання «першого портретного живописця Його Імператорської Величності». Він був обраний членом кількох європейських академій мистецтв. Галерея Уффіці в Італії замовила автопортрет художника у свій Зал знаменитостей, але він так и не був створений Доу. На вершині своєї слави і багатства він помер від хвороби в Англії, у будинку рідної сестри. Його поховали в каплиці-крипті собору Святого Павла в Лондоні. У 1837 році в Санкт-Петербурзі сталася страшна пожежа, коли загинуло внутрішнє оздоблення Зимового палацу. Але солдатам гвардійських полків, які були викликані на допомогу, вдалося врятувати всі портрети з Військової галереї.
У постійно діючій експозиції Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка представлено єдиний в музейній збірці твір Джорджа Доу – «Портрет В.В. Орлова-Денисова» (полотно, олія 117х90 Ж-368). Картину було передано до фондів ПХМГМ у 1955 році з Миргородського краєзнавчого музею (Акт від 05.03.1955 р.); вона вважається авторським повторенням.
Орлов-Денисов Василь Васильович (1775-1843) – командир лейб-козаків під час війни з армією Наполеона, генерал-ад’ютант, генерал від кавалерії (з 1826). Перший представник графського роду Орлових-Денисових.
Народився в сім’ї отамана Війська Донського В.П. Орлова. Його дід (по лінії матері) Ф.П. Денисов першим серед козаків отримав титул графа. Але він не мав синів, тому передав прізвище і графський титул онукові Василю (з 1801 року – граф Орлов-Денисов В.В.). З 12 років Василя було зараховано на службу до армії. Разом із батьком він брав участь у військових походах. У 17 річному віці при проходженні служби в Санкт-Петербурзі вступив до початкової школи для отримання освіти, яку не отримав у дитинстві. 1806 року був відряджений до лейб-козачого полку, в складі якого брав участь у війні з армією Наполеона, багатьох військових походах і боях. Відрізнявся відвагою і хоробрістю, був гарним стратегом і командиром. Отримав багато нагород, серед яких вітчизняні та нагороди іноземних країн. За особисту самовідданість нагороджений золотою шаблею «за хоробрість» з алмазами (1813 р.). Був одружений на графині Марії Олексіївні Васильєвій (1784-1829). У шлюбі народилося вісім синів і п’ять доньок. Останні роки жив у садибі Старий Мерчик біля Харкова. Був похований у Харкові в храмі Покровського жіночого монастиря. 1911 року його прах перенесений до Новочеркаська в усипальницю Вознесенського військового собору.
Створений Доу портрет Орлова-Денисова для Військової галереї Зимового палацу виконаний у форматі погрудного зображення. У каталозі Державного Ермітажу він поданий так (мова оригіналу): «Джордж Доу и мастерская. Портрет Василия Васильевича Орлова-Денисова. Около 1819—1824 годов. Холст, масло. 70 × 62,5 см (инв. ГЭ-7894)». В збірці ПХМГМ – авторське повторення у форматі поколінного зображення. На полотні Орлов-Денисов у генеральському мундирі лейб-гвардії Козачого полку, прикрашеному нагородами, які він отримав на той час. В руці тримає шаблю з написом на ефесі «за хоробрість», під рукою портретованого генеральський ківер з білим султаном. Незважаючи на офіційний характер портрета, моделі надано романтичний вигляд. Орлов-Денисов зображений на тлі пейзажу з деревом і небом у хмарах. Його волосся за модою тих років має зачіску під назвою «у пориві вітру» (франц. en coupde vent). Автором створено образ мужнього чоловіка з відкритим сміливим поглядом.
Марина Салюк
Література:
-
А.Дементьев. Этот таинственный Доу. URL: (https://www.nkj.ru/archive/articles/4372/ (дата звернення 16.01.2021)
-
Гении войны, блага и красоты. Писал Королевский Академик Джордж Доу. Презентация издательского проекта. URL: http://www.museum.ru/N48216 (дата звернення 16.01.2021)