Виставка “Символіка, що рятує життя” з фондової збірки, що нині запропонована музеєм своїм віртуальним відвідувачам у рамках проєкту “Збережене мистецтво”, присвячена 77-ій річниці вигнання з України нацистських загарбників.
Друга світова війна пекельним спогадом залишиться в історії людства
назавжди. Сьогодні майже не залишилося її свідків. Але дійшли до нас
спогади… Так, в архіві нашого музею зберігаються власноруч написані спогади художника-фронтовика Володимира Євгеновича Павлюченка про страшну війну, про те, що допомогло пережити її і повернутися додому цілим і неушкодженим. Зокрема Павлюченко розповідає, що його врятував бабусин рушник, який він
носив з собою у дні нацистської навали. Він свято вірив, що вишитий
з любов’ю рідною людиною, оберіг захистить його життя. І не тільки
його. Багато воїнів мали при собі рушники і берегли їх як символ рідної землі, символ життя. Звісно, оберегом був не сам рушник, а та велична сила любові, яку вкладала кожна жінка, створюючи свою унікальну вишивку на полотні. Невипадково саме рушник увічнив В.Є. Павлюченко у своїй найкращій роботі «Проліски 1945», картон, олія, 1974.
З прадавніх часів рушник супроводжував людину все її життя. Він не лише прикрашав побут, ним приймали дитину від породіллі, рушником благословляли заручини, коли дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошувалися нареченою і нареченим; на рушник ставали молоді, ним скріплювали купівлю-продаж і зводили сволок на хату, проводжали в дорогу і в останню путь, опускали труну в могилу і пов’язували його на могильний хрест.
Кожна жінка вишивала рушника з молитвами в думках, кодуючи через
орнаменти, знаки помічну суть. Обов’язковим елементом була орнаментальна композиція «дерево життя» – символ безсмертя, нескінченності Життя роду. Вишивали руками… І серцем. Саме тому, рушники, створені у минулі століття так сильно притягують погляд і ніби викарбовуються у підсвідомості. Цій інситній
силі не можливо пручатися: вона і ворога зупинить, і щастя на поріг
приведе. Переконатися у цьому ви можете, переглянувши зображення
експонатів з музейної збірки – двох унікальних полтавських рушників XIX століття та твір В.Є. Павлюченка «Проліски 1945».
Кожна жінка вишивала рушника з молитвами в думках, кодуючи через
