Виставка “Графіка художника П.М. Горобця 1941-1945 років” з фондової збірки музею запропонована віртуальним відвідувачам в рамках проєкту “Збережене мистецтво” і присвячена Дню перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Павло Матвійович Горобець (1905-1974) – відомий український живописець і графік. Життя майстра було пов’язано з Полтавою, полтавці високо цінують його творчість і шанують ім’я цієї видатної особистості. Біографія Павла Горобця тісно переплітається з історією Полтавського художнього музею (галереєю мистецтв) імені Миколи Ярошенка. В юнацькі роки майбутній художник ходив його залами та вдивлявся в полотна відомих майстрів, пізніше в стінах музею пройшов шлях від лаборанта до директора закладу. І цьому зв’язку понад півстоліття.
У фондовій збірці музею зберігається значна частина творчого доробку художника – 61 твір живопису і 214 графічних робіт. Його живописні твори добре відомі багатьом відвідувачам закладу. Декілька полотен Павла Матвійовича Горобця знаходяться у постійній музейній експозиції, інші експонувались на численних художніх виставках в залах галереї. Особливу увагу завжди привертають виставки, присвячені пам’ятним датам життя митця (2005, 2015 рр.). Усі живописні твори Павла Горобця з колекції музею поціновувачі мистецтва змогли побачити у грудні 2020 року під час традиційної щорічної фондової виставки, присвяченої 115-річчю від дня народження художника. Менш відома шанувальникам творчості художника його оригінальна графіка. А вона заслуговує на особливу увагу. Якщо в живопису Павло Матвійович домінує як майстер камерного ліричного пейзажу, то тематика його графічних робіт у фондовій збірці музею досить різноманітна. Це – портрети, дружні шаржі, карикатури, пейзажі, натюрморти, жанрові замальовки. Роздивляючись їх, бачимо, наскільки досконало володів Горобець технікою академічного малюнку, яку засвоїв завдяки його вчителю і другу, майстру портретного жанру Григорію Івановичу Циссу. За спогадами Павла Матвійовича, той вимагав … пильно вдивлятися в натуру, строго и точно малювати…Численні начерки та замальовки, які Горобець робив упродовж всього свого життя, надали йому високої майстерності у виконанні швидкого рисунку. Така графіка більш виразна, відображає настрій та безпосереднє враження від зображуваного. Використовуючи простий та кольорові олівці, перо, ручку, вуглець, сепію, акварельні фарби та гуаш, художник віртуозно передавав усі способи та прийоми мистецтва графіки.
Загалом графіка Павла Горобця має м’який, лагідний характер. Здебільшого він використовує м’який олівець для створення спокійних пейзажів, легких портретів. Вугіллям створює хара̀ктерні портретні образи та відтворює настрій жанрових сцен. Інколи застосовує в роботі віск, який накладає поверх основного шару вугілля, що додає глибини окремим штрихам. В роботах Горобця простежується декілька типів штрихів: горизонтальний, вертикальний, з нахилом для пейзажів, гнучкий та з нахилом для портретів. Вміло художник додає до монохромних портретів невеликі кольорові деталі, прокладенні пастеллю. Такий прийом робить роботу жвавою. Акварельні малюнки відзначаються багатством кольорової палітри. Кольори складні, неяскраві, природні. Портретна графіка Павла Матвійовича особлива. Різноманітними графічними засобами художник не тільки вдало передає характер людини, а ще й надає твору особливого настрою, який зачаровує і примушує глядача щоразу милуватися роботами цього незвичайного художника.
За часом виконання графічні твори з музейної збірки охоплюють практично увесь період творчості Павла Горобця, починаючи з 1921 року. Графіка 1920-1930-х років – це краєвиди Полтави, улюблені куточки рідного міста, жіночі портрети, портрети друзів-художників та шанованих майстром вчителів – Григорія Івановича Цисса та Миколи Григоровича Бурачека. Окрему серію складають дружні шаржі на полтавських митців (1933-1934 рр.). Цікава галерея графічних портретів артистів Полтавського музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя, створена художником в кінці 1940-х –початку 1950-х років. Зберігаються декілька пейзажів, які виконані в техніці пастелі в 1960-ті роки.
На особливу увагу заслуговує графіка Павла Горобця періоду 1941-1945 років – часу страшного лихоліття і неймовірних втрат. На щастя, вона вціліла і розповідає про шляхи війни, якими пройшов художник.
Павло Матвійович із першого до останнього дня пройшов дорогами Другої світової війни, наближаючи перемогу над ворогом. Був солдатом на Першому Прибалтійському фронті, після поранення під Ржевом у 1942 році та подальшого лікування працював художником в Політвідділі. У своїх спогадах він пише: …у 1941 році я пішов на фронт і війна вирвала у мене п’ять кращих років мого життя. Було не до живопису. Щоправда, я і на фронті носив при собі альбомчик… А у сорок п’ятому, уже в Німеччині, в містечку Лабіау була влаштована Переможна виставка нашого 1-го Прибалтійського фронту. Там лишилося багато моїх фронтових малюнків, портретів…Та ще у місті Іваново, у музеї, лишились краєвиди, написані на Волзі у дні мого перебування в госпіталі, після поранення…
Тоді в нагоді стало уміння Павла Матвійовича створювати швидкий малюнок, майстерно закарбувати мить. Його фронтові замальовки висвітлюють різні аспекти воєнного життя. Дороги, якими вела художника війна, люди, які зустрічалися на тих дорогах, архітектура міста, в якому ніколи раніше не бував…А ще була хвилина, коли захотілося намалювати натюрморт з квітів…На малюнках вказана дата та місце, де вони були намальовані. Павло Горобець створив справжній образотворчий літопис війни, його роботи представляють собою унікальні свідчення військового часу, які мають не лише історичну, а й культурну цінність. Переглядаючи начерки, замальовки, портрети однополчан, можемо уявити, якими шляхами війни довелося йти Павлу Горобцю, солдату і художнику. Крізь призму мистецтва він не лише розповідає про цей сповнений труднощів, горя, переживань період свого життя, а вкотре нагадує про тендітну грань між миром і війною.
Марина Салюк, Лариса Сідак
