Наступного дня після Різдва Христового, 8 січня за новим стилем, православний світ відзначає свято – Собор Пресвятої Богородиці.
Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка вітає усіх із цим важливим святом та пропонує віртуальну виставку образів Пресвятої Богородиці із музейної збірки.
Народна ікона майже не відтворює скорботного образу Богородиці. Здебільшого він мажорний завдяки характеру живопису, семантиці кольорів і типажній специфіці крізь які ледь просвічує ліричний смуток.
Серед основних іконографічних типів зображення Богородиці виділяють найбільш популярні: Одигітрія (Путівниця, Та, що вказує шлях), Елеуса (Замилування, Милостива), Оранта (Та, що молиться, Знамення, Панагія), Панахранта та Кіріотіса (Всемилостива та Всецариця), Агіосорітіса (Деісусна, Заступниця).
Вбрання Богородиці вирізнялося своїм розподілом барв: нижня блуза мала бути блакитною (символ земного походження), а її верхній плащ – золотистий (бо була Діва Марія після Успіння взята на небо, тобто одяглась у царственне). Далі в практиці ікономалювання золота фарба набула інших теплих відтінків – від помаранчевого до пурпурового, червоного, коричнево-вишневого; а блакитна фарба урізноманітнювалася відтінками синього та зеленого.
За християнською легендою, перші образи були написані апостолом Лукою – крім лікарської справи, він володів ще й мистецтвом живописця, і одного разу попросив у Богородиці дозволу зобразити Її лик. Діва Марія дала свою згоду, і так виникла традиція малювати реліквії. З того часу було створено понад 800 різних святинь Небесної Цариці, хоча не всі з них вказані в православних богослужбових книгах. Однак майстри завжди намагалися зобразити доброту, цнотливість, скромну красу, велич та безмежне співчуття Божої Матері.
Наталія Дмитренко
