“Думи мої, думи…” – ювілейна виставка заслуженого художника України, члена Національної спілки кобзарів України Івана Новобранця
Виставка «Думи мої, думи…» підготовлена з нагоди 85-річчя заслуженого художника України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки кобзарів України Івана Новобранця. Це виставка-ретроспектива, що увібрала твори митця за 55-річний період – від 1969 р. до дня
нинішнього та яскраво висвітлила, як головні етапи творчої діяльності автора, так і його громадянську позицію.
Щиро закоханий в українську історію та народне мистецтво, Іван Новобранець все своє свідоме життя присвятив Україні, відродженню й популяризації багатої і неповторної національної культури, осмисленню й показу важливих подій сивої давнини та сьогодення. Творчість художника невіддільна від глибинних джерел українського мистецтва, її підгрунтям є фольклорна й пісенна спадщина нашого
народу. Твердо опираючись на традиції народного малярства, Іван Новобранець ще на початку 1970-х рр. пішов шляхом їх власної інтерпретації та сучасного розвитку і, залишившись на диво відданим обраній стилістиці наїву, став творцем того своєрідного й неповторного явища в українському образотворчому мистецтві, яким тепер є його доробок.
Спектр творчих захоплень митця не обмежується лише живописом. Іван Новобранець добре знаний і як поет, кобзар та лірник, до речі, єдиний на Полтавщині член Національної спілки кобзарів України.
Уславився він і як майстер з виготовлення народних музичних інструментів. Народився Іван Якович Новобранець 2 травня 1939 р. в с. Березоточа, на Лубенщині, в селянській родині. Рано виявив здібності до малювання та музики, основи яких опановував з допомогою шкільних вчителів. Особливо завдячує викладачеві фізики І. Падалці, справжньою пристрастю якого була бандура.
У 1967 р. Іван Новобранець оселився в Полтаві. Працював художником у Полтавському обласному музично-драматичному театрі ім. М.В. Гоголя, Полтавському медичному стоматологічному інституті, Полтавському газопромисловому управлінні. Разом з тим навчався в Заочному народному університеті мистецтв (м. Москва). Був він також і методистом Полтавського обласного центру народної творчості та заступником директора з господарської роботи Полтавського художнього музею. Але чільне місце в його житті завжди займала творчість. Вже з перших років перебування в Полтаві розпочав виставкову
діяльність. Експонував свої акварелі, згодом і живописні роботи, в яких намагався дотримуватися принципів реалізму. Проте пошук власної ідентичності приводить художника до виразних і лаконічних образів народної картини. Уже в 1974 р. він виконує свій справжній шедевр – картину «Ой, не п’ються пива-меди», в якій звертається до призабутого звичаю чумаків залишати обабіч дороги, на безлюдді
тяжко хворого товариша, щоб уникнути поширення недуги. У створеному образі чумака митець досягає показу кращих рис, притаманних українцям в скрутну годину, – гідності, витримки, спокою. До того ж він наповнює його такою значною часткою авторського співчуття, що воно миттєво передається глядачеві.
Твір приніс Івану Новобранцю заслужену нагороду – звання лауреата І Всесоюзного фестивалю народної творчості (1977). У 1980-ті роки, сповнений величезної сили й наснаги, митець пише такі полотна як «Проводи в армію», «Ой, під вишнею, під черешнею…», «Дуби в Диканці», «Нікколо Паганіні», «Чернечий яр», «Реквієм» та ін.
Та особливий поштовх до розквіту його самобутньої творчості дала визначна подія в житті кожного українця – проголошення незалежності України. Після 1991 року твори художника набувають соціально-політичного звучання, в них порушуються теми, які раніше висвітлювалися лише опосередковано.
Прикладом чого можуть служити такі картини, як «Іван Мазепа» (1991), «Дума про Голодомор» (1993), «Помаранчева революція» (2006). І, безумовно, полотно з промовистою назвою – «До дня проголошення Незалежної України 24 серпня 1991 року. Козак Мамай» (1991), яке за своєю лаконічністю, оригінальністю трактування образу, за піднесеним, виразним колоритом посіло визначальне місце в доробку митця, стало квінтесенцією всього ним створеного. Картина написана відразу після прийняття Акту проголошення незалежності України. Вона пройнята почуттям неймовірного щастя й радості, тим окриленням, що охопило душу палкого патріота. Її головний персонаж, який уособлює Україну, це синтезований образ козака Мамая, Юрія Змієборця й самого автора твору. Герой зображений в центрі полотна, з широко розпростертими, мов крила птаха, руками. Він має всі атрибути своїх прообразів — білий кінь, бандура, яскравий козацький стрій з кольчугою, спис, яким пронизана паща змія. Традиційно трактовані ці одвічні національні символи посилюють акцент на фігурі козака Мамая, служать митцеві додатковим інструментом у створенні образу переможця й захисника рідної землі. Особливої урочистості картині надає колорит, в багатій яскравій палітрі якого домінують синьо-жовті барви Державного прапора України.
Як і в творчості Івана Новобранця, на його персональній виставці «Думи мої, думи…» картина зайняла центральне місце. Вона, як і більшість представлених в експозиції творів, добре відома полтавським шанувальникам мистецтва Івана Новобранця, що не робить виставку менш цікавою, бо кожна несе риси справжньої народності та, немов, випромінює генетичний код нації. Він і в «Журавлиній весні», і в «Чумацькому шляху», і у «Венері», в натюрмортах, пейзажах та тематичній картині, якою б вона не була – історичною чи жартівливою.
У ряді творів Іван Новобранець вдається до використання текстів-підписів, на кшталт славнозвісних картин, що побутують під назвою «Козак Мамай». Серед них і представлене на виставці значне полотно — триптих — «Дума про Наливайка» (2006). Беручи за основу героїчні події грандіозної битви українських козаків з ляхами, в урочищі Солониці, що поблизу Лубен, 26 травня 1596 р., під час повстання Северина Наливайка, художник створює не тільки живописний твір, але й віршований — сучасну думу, текст якої ніби супроводжує відображені сцени бою та трагічної загибелі тисяч невинних людей. На полотні присутній і сам митець і, недарма, він в образі кобзаря. Цілком зрозуміло, що автор усвідомлює свою місію саме в кобзарстві, тому загубленому нині явищі, носії якого зберігали духовний генофонд народу, не давали згаснути в ньому національній самосвідомості.
Іван Новобранець часто зображає себе на своїх картинах. Навіть більшість героїв його полотен мають риси обличчя самого митця. Велику роль відводить він у своїй творчості й автопортрету. На виставці їх декілька. Кожен вирізняється оригінальністю композиційної будови, глибоким трактуванням власного образу, в якому автор показує себе митцем і філософом.
Це четверта персональна виставка творів Івана Новобранця у приміщенні Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка. Новостворена експозиція має родзинку. Художник демонструє відвідувачам свою майстерню. В ній представлені його особисті речі, до того ж зроблені власноруч. Цей окремий розділ виставки приверне увагу глядача ще й виготовленими майстром музичними інструментами, на яких він ладен заграти повсякчас. Тож сьогодні художник і кобзар, великий патріот нашої Батьківщини, Іван Новобранець ще раз дарує шанувальникам мистецтва можливість зустрічі зі своєю творчістю.
Многая літа Вам, шановний Іване Яковичу!
Творчої наснаги і заповзяття молодості!
