30 березня 2023 року виповнюється 95-років від дня народження Олександра Петровича Глушаченка (1928-2014). Запрошуємо до центральної анфілади музею переглянути твори художника з приватних збірок
Виставка «Я був не гірший і не кращий, я був інакший», присвячена 95-річчю від дня народження полтавського живописця Олександра Глушаченка (1928-2014). В її назву винесені слова самого митця, які він нерідко повторював в останні роки життя, згадуючи перипетії власної творчої долі. Олександр Петрович Глушаченко народився 30 березня 1928 року на Полтавщині, в невеликому селі Писарівка. Був первістком в селянській родині, яку не обминули драматичні події того часу – колективізація, Голодомор, війна, післявоєнна відбудова, голод 1947 року. З ранніх літ пізнав тягар нужденного життя й мусив підлітком, після втрати батька, який загинув на фронті 1941 року, стати головною опорою для матері. Проте, не зважаючи на нестатки, зміг здобути освіту. Навчався в Харкові. У 1950 році здобув фах майстра альфрейно-художнього розпису. Тоді ж повернувся до Полтави. Працював методистом в Будинку народної творчості, художником обласного товариства художників, художником виробничих майстерень та комбінату Художнього фонду. З початку 1950-х років брав активну участь у виставках полтавських митців. Програмною роботою Олександра Глушаченка вважається твір «Колгоспниці. Весна 1944 р.» (1957), в якому митець підняв гостру соціальну проблему життя повоєнного українського села, непосильної ноші вдів, зайнятих на відбудові сільського господарства. Вирішений і виконаний у насичено-напруженому колористичному ритмі, позначений помітними рисами фовізму, він викликав різку критику з боку провладних структур. З того часу Олександр Глушаченко кардинально обмежив свою участь в художньому житті міста. Творчістю займався виключно для себе. Тому його доробок порівняно невеликий. Більша частка творів митця сьогодні зберігається в приватних колекціях.
Ця виставка також створена на основі приватних збірок. Всього в експозиції 40 творів різних періодів творчості художника – від натюрмортів і сюжетних композицій 1950-1960 років до робіт та авторських інтерпретацій і повторень виконаних на початку 2010-х. Привертають увагу натюрморти художника, такі як «Проліски» (1975), що вражають вдалим, але доволі ризикованим колористичним рішенням, досягнутим за рахунок співставлення приглушеного загального тону та насичених, майже рухомих крапель ультрамаринових барв улюблених українських першоцвітів. Багатством технічних художніх засобів, ретельно дібраних для кожної зображуваної сцени природи, ваблять представлені пейзажі. Змушує зупинитись і замислитись картина «Похорон батька Анатолія Щербака». Окремий інтерес становлять етюди митця. Особливо із його Кавказького циклу 1954 року, що не зважаючи на мініатюрний розмір, глибоко розкривають сурову й урочисту велич гір. Доцільним акцентом новоствореної експозиції є портрет Олександра Глушаченка, створений талановитим полтавським художником- графіком Олексієм Соболевським, в якому автору вдалося підкреслити незламний характер митця.
До історії регіонального мистецтва Олександр Глушаченко увійшов як художник-шестидесятник, який сформував свою творчу й життєву позицію під впливом таких видатних особистостей як Алла Горська (1929-1970), Сергій Параджанов (1924-1990). Він не терпів фальші в мистецтві й вперто та наполегливо продовжував торувати власний творчий шлях, жодного разу не зрадивши своїм переконанням.
Виставка «Я був не гірший і не кращий, я був інакший», становить значний інтерес. Вона створює умови для спроби ретроспективного аналізу творчості Олександра Глушаченка в контексті не лише регіонального, але й всього українського мистецтва. Тож Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка висловлює щиру подяку відомим полтавським колекціонерам і меценатам, більшість з яких неодноразово ставали учасниками спільних з музеєм мистецьких акцій, що неодмінно отримували значний резонанс у суспільстві – Сергію Козлову, Олексію Петренку, Сергію Литвину, Віктору Коваленку, за можливість організації цієї виставки. Глибоко символічним є те, що виставка присвячена 95-річниці від дня народження Олександра Глушаченка відкрита в одній із анфілад постійної експозиції музею, до якого митець приходив як до цілющого джерела натхнення й де сьогодні зберігається 5 його власних творів.
