Виставка однієї картини. Ігор Грабар “Відтала доріжка”

64
25 березня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатного художника, мистецтвознавця, музейного діяча, архітектора, реставратора, педагога, академіка Всеросійської академії мистецтв Ігоря Емануїловича Грабаря (1871–1960).
Він народився 13 (25) березня 1871 року в м. Будапешт. Його батько був юристом і  депутатом австрійського парламенту, а
дід з боку матері – Адольф Добрянський – громадським діячем Закарпаття і Галичини, на відзначення діяльності якого в Ужгороді встановлено памятник погруддя.
З 1876 року родина переїхала до Росії, де майбутній художник навчався в Московському ліцеї. У 1889 році він вступив до Петербурзького університету на юридичний та історико-філологічний факультети. Ще в ранньому віці Ігор Грабар виявляв інтерес до малювання, відвідував рисувальні класи Товариства любителів мистецтва. У Петербурзі з 1892 року навчався в академічній майстерні видатного педагога Павла Чистякова, а з 1894 року опановував живопис у майстерні Іллі Рєпіна, вступивши до Петербурзької академії мистецтв. Під час навчання виконував ілюстрації та готував статті про художників і художні виставки для журналу «Нива». Після закінчення академії у 1898 році поїхав вдосконалювати свою майстерність до Європи. Навчався в школі художника та педагога Антона Ажбе у Мюнхені, де згодом обійняв посаду викладача.
У 1901 році повернувшись на батьківщину захопився імпресіонізмом, став членом художнього об’єднання «Світ мистецтва». У творчості віддавав перевагу написанню зимових пейзажів. Щоденна, багатогодинна праця настільки захоплювала художника, що він забував про відпочинок та їжу. Виконував Ігор Грабар і архітектурні проєкти, за одним з якиих була побудована лікарня.
З 1903 року вів активну виставкову діяльність. Брав участь у виставках об’єднання «Світ мистецтва», був експонентом Осінніх салонів в Парижі, виставок в Мюнхені, Всесвітньої виставки в Римі (1909). У період з 1913 по 1925 рік багато часу й уваги присвячував справам Третьяковської галереї. Як попечитель галереї, що, власне, відповідало посаді директора, ініціював проведення її реекспозиції за історико-хронологічним та монографічним принципом побудови музейної експозиції. Під його керівництвом була здійснена інвентаризація усієї збірки, виданий каталог з новими атрибуціями кожного експонату, проведена реставрація цілої низки творів живопису.
Ігор Грабар автор монографій, присвячених творчості Валентина Сєрова, Ісаака Левітана, Іллі Рєпіна, ініціатор, редактор і автор багатотомного видання «Історія російського мистецтва» та інших досліджень з історії мистецтва.
З 1942 року він очолював Комісію обліку та охорони пам’яток, із 1943 року Академію мистецтв, а також інститут живопису, скульптури та архітектури. Тоді ж був обраний дійсним членом Академії наук, а через рік очолив Науково-дослідний інститут історії мистецтв та Державні реставраційні майстерні. На усіх цих посадах Ігор Грабар залишався до кінця життя.
Ігор Грабар «Відтала доріжка». 1940. Полотно, олія. 56,5х74
Ігор Грабар «Відтала доріжка». 1940. Полотно, олія. 56,5х74
Зібранню Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка належить полотно художника Ігоря Грабаря «Відтала доріжка» (1940. Полотно, олія. 56,5х74). До музею робота передана за актом закупівельної комісії Комітету у справах мистецтв при Раді міністрів СРСР від 1946 року.
Весняний пейзаж написаний у притаманній автору імпресіоністичній манері. Художник зображує доріжку, освітлену яскравими сонячними променями. Утворюючи центр композиції, вона виграє й міниться під сонцем найрізноматнішими відтінками теракотових барв, мов запрошує глядача на прогулянку до парку, з густо насадженими хвойними та листяними деревами. Увесь краєвид пройнятий весняним, життєрадісним настроєм, створеним за рахунок контрасту теплих кольорів доріжки з холодними блакитними тінями білого сніжного покрову. Унизу праворуч художник залишив підпис та дату: «Игорь Грабарь, апрель 1940».
Твір неодноразово експонувався на виставках із фондової збірки Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка. Остання з них – це виставка «Мистецька нива Полтавщини першої половини XX століття» до 115-річчя від дня народження П.М. Горобця та 100-річчя від дня народження Б.М. Піаніди, що проходила з грудня 2020-го по березень 2021 року, адже полтавцю Борису Піаніді поталанило бути учнем видатного митця – Ігора Емануїловича Грабаря.